Путін між тим навів ряд доказів, які, схоже, досі непокоять Росію. На думку російського глави, час Альянсу минув ще з тих пір, як не стало Варшавського договору та Радянського Союзу. Представники НАТО, слід підозрювати, відповіли б на це, що Альянс уже десять років реформується й нібито небезуспішно. Відкинув Путін і твердження буцім НАТО політична, а не військова організація, оскільки як тоді пояснити бомбардування Югославії. «Це зробила військова організація», — підсумував він. Із Брюсселя на такі закиди люблять повторювати, що операція в Югославії проводилась виключно в мирних цілях... Судячи з наведеного, інших аргументів від Кремля, а також контраргументів Брюсселя чекати певний час не слід. Деяке потепління у відносинах Москви та НАТО набуває рис перманентності, однак як реагуватиме Росія на розширення, сьогодні, не береться сказати ніхто. Із одного боку крокам НАТО ніщо не може стати на заваді. Із іншого — Росія не зможе спостерігати за активними кроками Альянсу, опустивши руки.
Пропонуючи розбудову «єдиного простору безпеки й оборони», Путін наводить три можливі шляхи. Перший — розпуск НАТО. Другий — дуже теоретичний, наголосив президент — включення Росії в НАТО. Третій — створення нової організації, до якої була б «інкорпорована» Росія. Попри все, на думку Путіна, «вже всім зрозуміло, Росія нікому не загрожує й нікому не збирається загрожувати»...
