За останні сім років кількість дітей з особливими потребами зросла в Україні (незважаючи на суттєве зменшення народжуваності) на 25,4%. Головні причини дитячої інвалідності — органічні ураження нервової системи, хвороби сенсорних органів, психічні та вроджені розлади розвитку. Існуюча система навчання і перебування неповносправних дітей у спеціальних установах інтернатного типу, відірванність їх від сім’ї, від звичайного оточення посилюють психологічний тиск, негативно впливають на розвиток особистості. В Україні вже почали інтенсивно створюватись навчально-реабілітаційні центри, моделі інклюзивних («змішані» класи здорових і хворих дітей. — Авт. ) класів в умовах загальноосвітніх навчальних закладів.
«У більшості ініціаторами та активними учасниками цього процесу, — говорить директор Всеукраїнського фонду «Крок за кроком» Наталя Софій, — виступають батьки та громадські організації, яким необхідна підтримка державних структур. Саме тому в основу роботи фонду покладено принцип партнерства з Міністерством освіти, місцевими відділами освіти, Академією педагогічних наук». Для успішної масової інтеграції дітей з особливими потребами багато ще потрібно зробити. Людмила Дробот, заввідділом корекційної освіти навчально-методичного центру середньої освіти Міносвіти сказала «Дню»: «В високорозвинутих країнах вчитель, що працює одночасно із здоровими дітьми та з тими, хто має особливі потреби, має ще помічників, меншу кількість дітей в класі, належну економічну базу та спеціально підготовлені кадри. Здорова ж дитина, спілкуючись з дітьми, що мають фізичні та психічні вади, стає ніжнішою та турботливішою. Ізоляція людей з особливими потребами за десятки років виробила упереджене ставлення суспільства до цих людей як до «чужих». Костянтин Корсак, заввідділом Інституту вищої освіти АПН України зауважив, що сьогодні виявлено ряд законів роботи головного мозку людини і що одне з відкриттів — існування програми «свій — чужий», яку можна використати для швидкої адаптації хворої дитини в суспільство. Зрозуміло, що далеко не всі діти з особливими потребами мають можливості для засвоєння курсу звичайної загальноосвітньої школи. Це має визначати спеціальна медико-психологічна комісія. Але, безперечно, хворі діти також мають право бути повноправними громадянами нашої держави і спілкуватися без обмежень із здоровими дітьми, які повинні навчитись сприймати цю категорію без упереджень.
