22 жовтня
Після спілкування з американським професором лишилось почуття якоїсь пригніченості. У відповідь на запитання журналістів, що йому сподобалося в Україні, він не став кривити душею і робити компліменти місцевим жінкам. Натомість сказав, що має надію, приїхавши сюди наступного разу, помітити зміни на краще. «Я читав у пресі, в якому стані знаходяться зараз країни постсоціалістичного простору, але вперше бачу це на власні очі. Бангладеш — бідна країна, але ні в яке порівняння не йде iз вашою».
У Європі професор вперше. Він — вихідець iз Бангладешу. Закінчив університет у США і залишився викладати там банківську справу. Нині читає курс лекцій українським студентам — в рамках освітньої програми. Студентство різних країн, каже, насправді різниться не дуже. Скрізь є й здібні молоді люди, й ті, хто не особливо горить бажанням вчитися. Проте є речі, які впадають в око відразу. «Тут, коли я заходжу до аудиторії, студенти встають. У США — навпаки — зустрічають сидячи, нерідко поклавши ноги на стіл. І це нікого не дивує. Однак вперше за всю свою викладацьку кар’єру бачу, щоб студентка в перерві між лекціями прямо в аудиторії сиділа на колінах у студента. У нас не звикли виставляти своє інтимне життя напоказ».
Професор був настільки шокований, що того ж дня написав про побачене заокеанським колегам. Не забувши також згадати серед речей, які його вразили, безкоштовний проїзд пільговиків і пенсіонерів у міському транспорті. А наостанок зізнався, що змушений на час перебування в Україні схуднути на кілька кілограмів: у місцевій кухні не вистачає милих його серцю бангладезьких прянощів.
