29 травня
Невід’ємним атрибутом кожної поїздки в метро є стихійна торгівля. Всього за кілька хвилин, проведених під землею, добропорядний громадянин устигає придбати цілий набір корисних для дому речей: від прокладок — до сантехніки, від довідника-путівника для подорожей Києвом — до поліетиленових кульків, що відрізняються «небувалою міцністю». А також підняти настрій за допомогою прослуховування пісень, що беруть просто за душу у виконанні оркестрів, які «мігрують» по метро, і довідатися про поневіряння прохачів милостині, частенько, між іншим, одягнутих далеко не по- сиротському. Замислитися над специфікою бізнесу в метро у громадян, ясна річ, нерідко бракує бажання, настрою і часу...
...В одному вагоні якось зустрілися жінки, що торгують газетами, які, за словами самих продавців, дають «незамінні поради на всі випадки життя». В середині вагона шляхи жінок, із зрозумілих причин, перетнулися. Одна з продавщиць грізно насупила брови, явно готуючись дати добрячого відкоша невдалій конкурентці. «Вибачте, — винувато промовила інша, — я знаю, що зайшла не у свій вагон».
— А що, у вас вагони між собою поділені? — поцікавилася одна з пасажирок.
— Аякже, — відповіла винуватиця конфлікту, що мало не назрів, — без цього не обійтися. Негоже заважати чужому бізнесу, та й сам менше заробиш, якщо ти у вагоні не один.
Подумки спробувала зіставити кількість «бізнесменів із метро» з кількістю вагонів. Не виходить — перших куди більше. Як же вони все-таки ухитряються вирішувати проблему конкуренції?
На наступній зупинці обидві продавщиці газет вийшли і побігли собі, намагаючись наздогнати поїзд, який відходив в інший бік. Сподіваюся, кожна пересіла до «свого» вагона.
