22 липня
У розпал денної спеки на центральному пляжі міста з'явилася група людей у міліцейській формі. Згодом водою прибув катер із водолазом, і той заходився пірнати неподалік од берега. Зі скупих слів правоохоронців стало зрозуміло, що вони шукають на дні пакунок з закривавленим одягом 18-річної дівчини і ножем, яким її кілька днів тому було вбито.
Водолаз пірнав і пірнав. І все безрезультатно. Зрештою пляжники потомилися справляти витрішки, і кожен зайнявся своїми справами: той підставив під сонце бока, той поплив, обминувши човна, туди, де вода чистіша, той умостився у затінку в шезлонгу й заходився читати відкладену газету. Через годину допитливі хлопчаки, осмілівши, вже підгрібали на надувних матрасах до міліцейського човна, і людям у формі доводилося їх відганяти. Робота тривала кілька годин поспіль. Кінець–кінцем слідчі втратили надію. У цьому місці доволі сильна течія, тож пакунка могло віднести – не станеш же обстежувати все ложе Дніпра?!
До вечора місце, куди вбивці вкинули пакунка, аби позбутися речових доказів, пляжники намагалися ще якось обходити. Але наступного дня всі про все забули. Люди спокійнісінько плавали там, де вчора на хвилях погойдувалися обмежувальні міліцейські буйки. А десь там, під ними, в глибині, на самому дні лежав ніж, яким убили 18-річну дівчину.
Не бачиш – не знаєш? Не знаєш – не болить?
