Поблизу мого будинку давно щось споруджується. Будівництво обнесене високою сірою огорожею, складеною з бетонних рифлених плит. Стало звичайним уже, виходячи з дому, натрапляти поглядом на похмуру площину, що закриває вже впродовж скількох місяців просторову перспективу. Вона стала такою звичною, що навіть не помічається. За нею якась метушня: скрегоче й скрипить кран, лаються робітники — виробничий процес. Огорожа ця є неначе природним продовженням зимового неба, такого ж тьмяного кольору й чудово вписується в убогий пейзаж спального району — як деталь відомих дитячих іграшок PUZZLE.
Але якось несподівано кожна плита сумної поверхні оживилася пронизливими блакитними плямами. Реклама? Невже і ми, околиця, сподобилися?.. Чи то чергова виборча кампанія?.. На одній із плит виявився напис арабською в'яззю (миттєва реакція — не вистачало ще тут ісламського фундаменталізму!), на наступній — китайські ієрогліфи (повне здивування), потім — латинь невідомою мовою (але стала вже проглядати ще неясна система)... І ось на наступних плитах виразно — OLYA, Ich liebe Dich! OLYA, Je vous s'aime! OLYA, I love you! О, то я в цих фразах зі шкільної лави поліглот. ОЛЮ, я кохаю тебе! ОЛЮ, я тебе люблю! — захлинаючись повідомляє всьому світові невідомий закоханий! Щаслива Оля, вочевидь, живе неподалік, можливо, навіть у нашому будинку. І, мабуть, дуже приємно кожен день читати освідчення в коханні.
Життя продовжується, незважаючи на всілякі кризи — фінансові, парламентські, політичні... Крізь будні, інтриги, підступи, чвари, нудьгу — Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ.
. Блакитні букви осявають мир, і він стає радіснішим.
