Помітне зниження рейтингів змушує владу тверезо дивитися на речі. Навіть у тому випадку, якщо найбіднішим українцям нові газові тарифи будуть компенсовані, то залишиться чималий прошарок людей, які обгрунтовано чи ні, але все-таки зараховують себе до середнього класу. Їм ніхто не пояснив, чому саме вони зобов’язані витягувати з боргової трясовини зовсім не бідного українського газового монополіста. Як протистояти загрозі подальшого зниження довіри населення, здатній визначити результати виборів?
Схоже, в уряду є план. Минулого тижня прем’єр-міністр Микола Азаров раптом заявляє: «Ми ставимо за мету переглянути вкрай невигідну для України угоду з Російською Федерацією, і наполегливо переконуватимемо наших російських партнерів у необхідності це зробити». У першу чергу, за словами Азарова, в контрактах необхідно переглянути формулу ціни на російський газ.
Наполегливість дає перші плоди. Днями голова правління «Газпрому» Олексій Міллер в ефірі одного з російських телеканалів заявив, що ціна на газ для населення України може бути такою самою, як і для росіян. Що для цього потрібно? Та суща дрібниця. «Ми могли б об’єднати «Газпром» і НАК «Нафтогаз України». Це був би дуже важливий соціальний момент...», — оголосив він.
Чого б це голові «Газпрому» думати не про зростання прибутковості своєї компанії, а про такі піднесені речі? Не інакше, українська делегація, очолювана міністром палива та енергетики Юрієм Бойком, повідала йому про ситуацію зі всім можливим драматизмом. Як бачимо, відгук надійшов негайно, оскільки такі українські пропозиції роблять непотрібним дорогущий Південний потік і дозволяють одержати весь український ринок. До того ж, «Газпром» тепер може одягти на себе тогу благодійника... І, справді, в очах української громадської думки підвищення цін на газ для населення та підприємств теплокомуненерго не компенсоване новою системою адресних субсидій на житлово-комунальні послуги, що впроваджується в Україні. У цьому уряд міг переконатися, зокрема, після проведеної наприкінці минулого тижня зустрічі віце-прем’єра Сергія Тігіпка з активістами українських профспілок. У будь-якому випадку, віце-прем’єр уловив негативний настрій зали. Люди досить роздратовано реагували на аргументи та доводи заступника голови НАК «Нафтогаз України» Юрія Колбушкіна (далеко не всі повірили, що три мільярди гривень, які НАК сподівається отримати в результаті підвищення тарифів, підуть на розвиток газової галузі), міністра праці та соціальної політики Василя Надраги, який жорстко захищав позиції відомства, і самого Тігіпка, який доводив неминучість підвищення газових цін. Представникові уряду довелося взяти тайм-аут на два тижні, чи то для того, щоб додатково попрацювати над системою субсидій, чи то для того, щоб наростити доказову базу... Але не виключено, що в цей короткий термін планується завершити переговори в Москві... Через що такий поспіх?
Зауважимо, що недостатня продуманість системи соціального захисту незаможних верств населення стала одним із козирів опозиції. Екс-міністр праці та соціальної політики України Людмила Денисова вважає, що «з початком нового сезону оформлення субсидій стало зрозуміло, що урядова програма, направлена на інформування громадськості про порядок надання субсидій, провалена». За її словами, пенсіонери просто переписують зразок, вкладений у конверт, і, як правило, подають неправильну інформацію. «Працівники служб соціального захисту населення повідомляють, що процес отримання субсидій не спростився, а інформаційні листи, розіслані пенсіонерам, ще ускладнили процес, оскільки через велику кількість помилок доводиться заповнювати документи кілька разів, — повідомила Денисова. — Пенсіонери скаржаться, що, не зважаючи на ці інформаційні листівки, їм все одно доводиться йти в служби соціального захисту і стояти там у багатогодинних чергах».
Не аплодують новій системі соцзахисту й незалежні експерти. Директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко вважає, що «сама процедура надання субсидій стала складнішою, оскільки потрібно врахувати багато нюансів». Експерт із питань ЖКГ Тетяна Бойко зауважує, що в Україні не створений «ринковий механізм захисту реально бідного населення».
Перед обличчям дещо запізнілого наступу опозиції (Юлія Тимошенко закликала накласти мораторій на підвищення цін на газ) Кабміну довелося виправдовуватися за схемою «сам дурень». Зокрема, в заяві прес-служби уряду наголошується: «Спекуляції колишнього прем’єр-міністра на цій темі виглядають тим лицемірніше, чим більше Ю. Тимошенко забуває про те, що вона не вічна опозиція, а всього лише вчорашній збанкрутілий уряд. І що саме її діяльність у владі призвела до необхідності коректувати ціну на газ». Автори заяви нагадують, що зобов’язання підвищити вартість газу і житлово-комунальні тарифи було зафіксоване в меморандумі з Міжнародним валютним фондом, підписаному Тимошенко. У заяві також наголошується, що уряд планує «пом’якшити всі соціальні наслідки, що виникли під час виправлення чужих популістських помилок, за рахунок розвитку реального сектора економіки, нарощування валового продукту, підвищення продуктивності праці, тобто — за рахунок створення можливості для кожного жителя України оплачувати будь-які послуги без зниження рівня життя», а також через надання населенню субсидій. Сказано добре, але дуже вже сильно нагадує звичну передвиборчу риторику.
Тим часом переговори про створення газового СП увійшли до «просунутої стадії». В обмін на здешевлення газу Україна, як повідомили російські ЗМІ, готова збільшити закупівлю газу в Росії з 55 до 75 мільярдів кубометрів на рік, а також піти на поступки в питанні створення СП із «Газпромом». Сторони дійшли навіть до розмов про паритетні засади організації цього підприємства і почали обговорювати, які об’єкти можуть бути внесені до нього «Газпромом» і «Нафтогазом». Міллер запропонував віддати в СП родовище із запасами в один трильйон кубометрів, а Бойко — всю газотранспортну систему України плюс площу Палласа на шельфі Чорного моря. Українська кваплива щедрість просто дивує... Її не зупиняє вітчизняне законодавство, що забороняє будь-які види і форми відчуження ГТС. Хоча, здавалося б, чого простіше: змінити закон і лише потім вести відповідні переговори, не боячись звинувачень у кримінальних діяннях.
«Знижка на газ, яку ми отримали в квітні, діє три роки. І замість того, щоб збільшувати закупівлю блакитного палива і витрачати на це додаткові мільярди доларів, краще ці гроші направити на будівництво терміналу зрідженого газу, реалізацію програм з енергозбереження, розвитку альтернативної енергетики тощо. Бо через рік-два Росія буде вимушена сама передивлятися формулу розрахунку ціни на газ», — упевнений голова Української асоціації виробників альтернативного палива Іван Надєїн.
Що ж змушує уряд Азарова так квапитися? Схоже, він хотів би швидко домовившись з «Газпромом» про зниження ціни імпортного газу, ще до виборів оголосити про скасування не сприйнятого в країні підвищення цін на газ і житлово-комунальні послуги. Але є версія, що його підганяють не лише місцеві вибори, які зовсім не хочеться програвати, але й необхідність щось робити з газовим боргом «РосУкрЕнерго». Схеми вирішення цієї проблеми, що гуляють в інтернеті, свідчать, що так чи інакше за цим величезним рахунком, виписаним Стокгольмським арбітражем, доведеться платити з бюджету країни.
