Три з чотирьох днів цього тижня парламент не працював. Три дні «блокади» трибуни відкинули Верховну Раду майже на три роки назад — у часи пріснопам’ятної «оксамитової революції». Відкинули як у буквальному значенні, так і в переносному. У буквальному тому, що координатор парламентської більшості Степан Гавриш уже заявив про готовність «більшовиків» вдатися до перевіреного методу — передислокуватися до Українського дому, де й відновити роботу. На що, до речі, голова ВР Володимир Литвин відповів категоричною незгодою. А в переносному — тому що під загрозою опинилася і без того вельми крихка рівновага, що зберігалася завдяки підписаній свого часу більшістю й урядом політичній угоді про співпрацю і взаємну відповідальність. Утім, стосовно міцності союзів, скріплених подібними «джентльменськими» угодами, ніхто й так не мав жодних ілюзій... Усе це ще раз показує, що «запобіжників», які гарантують працездатність парламенту, немає ні в політичній системі, ні в політичній культурі країни.
Відставка Святослава Піскуна та пропозиція Президента затвердити на посаді генпрокурора нинішнього першого віце-спікера Геннадія Васильєва, зрив з’їзду «Нашої України» в Донецьку, оприлюднення Конституційним Судом результатів експертизи одного з проектів закону про політреформу та обіцянка КС незабаром оповістити вердикти ще щодо двох законопроектів — усе це цього тижня сплелося в тугий вузол, який парламент виявився не в змозі розплутати. На думку експертів, призначення Г. Васильєва генпрокурором може призвести до інших кадрових перестановок на верхніх поверхах влади — аж до відставки прем’єра: мовляв, заміна одного елемента домовленості між парламентською більшістю і «коаліційним» урядом призведе до збою всієї системи.
А щодо політреформи, то від сприйнятливості до неї парламенту сьогодні, за великим рахунком, залежить його доля. Причому народні обранці повинні не просто вирішити, як їм жити далі — «або провести конституційну реформу і зняти напруження, пов’язане з боротьбою за крісло президента, або продовжувати змагатися за ту владу, яка була учора» (цитата з учорашнього виступу того ж С. Гавриша). Схоже, сценарій розпуску парламенту, який серед інших розглядають сьогодні експерти, не такий уже й неймовірний.
Тим часом, поки апетити опозиції зростали, а більшість клала край спробам «зламати себе через коліно» (вислів лідера фракції СДПУ(О) Леоніда Кравчука), склалося враження, що як тій, так і іншій стороні на даний момент простіше тримати ситуацію «підвішеною», ніж прорахувати, якими можуть бути наслідки її розблокування. Учора спікер розпорядився створити міжкомітетську робочу групу, до обов’язків якої занесли вивчення обставин «донецького скандалу». Робота парламенту начебто зрушила з мертвої точки. Чи надовго? Мотивів — таких, як «донецький скандал» — буде чим далі (точніше, ближче до виборів), тим більше.
Про своє бачення причин парламентської кризи та способів вибратися з неї «Дню» розповіли член фракції «Наша Україна» Юрій Павленко та член фракції СДПУ(О) Петро Писарчук (стор. "Подробиці").
