Фактичне рішення про виведення українського контингенту з Іраку було досить передбачуваним (особливо на хвилі намагань здобути симпатію виборців). Однак його наслідки досі важко прогнозовані. Повернення вояків на батьківщину — справа не менш складна, аніж їх відправка в серпні 2003 року. Це доволі непростий процес, який вимагатиме консультацій з партнерами по коаліції (передовсім — США та Польщею), чималих коштів і часу. Існують різноманітні прогнози відносно строків повернення, однак більшість експертів сходяться на думці, що одномоментне виведення сил не можливе, оскільки йдеться про транспортування великої кількості вояків (майже 1600 чоловік), військової техніки... Усе це вимагатиме додаткових заходів безпеки, тому що чисельне переміщення військової колони може постати перед чималою кількістю ризиків із огляду на доволі неспокійну ситуацію в Іраку. У розмові з кореспондентом «Дня» дипломат однієї з західноєвропейських держав, яка входить до іракської коаліції, повідомив, що «з новим керівництвом України будуть проводитися консультації». Він висловив сумніви в тому, що нова влада в Україні може згодом змінити свою позицію, однак зазначив, що партнери по коаліції сподіваються на виваженість у прийнятті рішень. Зокрема, дипломат сказав, що негайним виведенням військ Київ поставить під загрозу контингенти з інших країн, оскільки доведеться одразу ж шукати заміну українським воякам, а на це необхідний певний час. Про те, що думають із приводу виведення українських миротворців із Іраку вітчизняні експерти, — в коментарях.
Олександр СУШКО, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України:
— Рішення про виведення контингенту з Іраку було досить передбачуваним. Це питання порушувалося ще під час передвиборної кампанії. Переможець виборів, власне, обіцяв виведення вояків, і тому навряд чи можна очікувати перегляду цього. Питання зараз полягає у термінах, в умовах, алгоритмах виведення. Верховна Рада ще в грудні приймала відповідне рішення, потім повторно направила відповідні рекомендації президенту. Фактично всі політичні сили з різних мотивацій виступають за виведення миротворців. Є певний консенсус, що контингент треба виводити, тому зараз питання розглядатиметься швидше з технічного погляду. Крім того, вестимуться переговори з нашими партнерами, а саме — зі США та Польщею, а також з легітимним урядом Іраку, якщо такий буде обраний. Тобто, я думаю, це не буде якесь блискавичне виведення упродовж тижня. Це буде узгоджений і, скажімо так, більш-менш раціонально вибудуваний процес виведення контингенту.
Я не думаю, що реакція США та Польщі буде дуже гострою. Зрозуміло, що з новим українським керівництвом говоритимуть на цю тему з метою, напевно, вже не перегляду цього рішення, а переведення цього питання у «розтягнуту» площину, аби це не відбувалося за іспанським сценарієм минулого року. Але з оцінок американських політиків можна зробити висновок, що вони свідомі того, що Україна виводитиме свій контингент. Якраз українські військові в Іраку на сьогодні не є єдиним способом підтримки нормальних стосунків зі США. Адже для часів президентства Леоніда Кучми це була фактично єдина зачіпка для підтримання нормальних відносин після тривалої кризи. Зараз співпраця зі США буде більш диверсифікованою, різноманітною, і в цих контактах іракська тема, імовірно, не буде єдиною і основною. Тому знайдуться інші аргументи, яким чином будувати наші відносини на дружній основі.
У суспільстві є певний консенсус: приблизно 85% українців виступають за виведення контингенту. Із одного боку, демократичний уряд може на себе взяти відповідальність діяти всупереч громадській думці. А з іншого боку, це має відбуватися в тих випадках, якщо є дуже істотна необхідність у тому. Однак, враховуючи внутрішньополітичну ситуацію, враховуючи те, що фактично всі політичні сили виступають так чи інакше за виведення контингенту, така необхідність навряд чи виникне. Принаймні на сьогодні жодна політична сила не взяла на себе відповідальності виступати на захист військової присутності України в Іраку і якось це аргументувати. Якби це сталося, то можна було б дебатувати. А зараз у принципі таких дискусій немає. Тобто, йдеться лише про терміни і умови. Можливо, на першому етапі йтиметься про скорочення чисельності контингенту з перспективою виведення, наприклад, до кінця цього року. Але це найдовше. Більш імовірно, що виведення може завершитися влітку.
Євген КАМІНСЬКИЙ, професор, доктор історичних наук:
— Я переконаний, що наш контингент був відправлений до Іраку не для того, щоб сприяти національним інтересам України у світі. Це було зроблено тільки в іміджевих цілях. На мій погляд, так чи інакше ситуація в Іраку йде до того, що скоро там залишаться виключно американці. Іракські вибори наприкінці цього місяця дадуть можливість всім країнам, чиї контингенти перебувають в Іраку, приймати рішення про доцільність їхньої подальшої дислокації в цій країні.
Треба дивитися й на можливість нашої країни утримувати миротворчий контингент на належному рівні, не сподіваючись на зарубіжну допомогу. І в цьому контексті, гадаю, жодних підстав для його подальшого перебування в Іраку немає. На мій погляд, реакція США буде спокійною, зваженою й базуватиметься на розумінні внутрішньої ситуації в Україні. Американці дуже спокійно поставилися до відповідного кроку іспанців. І я не думаю, що це може негативно позначитися на можливостях збільшення американських капіталовкладень в українську економіку чи на ставленні Джорджа Буша до Віктора Ющенка.
З нашим нинішнім бюджетом, який ніби є, але про нього ніхто не може сказати нічого конкретного з огляду на те, що ми поки що маємо тимчасовий уряд, знайти кошти на виведення буде надзвичайно важко. Це можна було б зробити тільки за рахунок соціальних програм, а для нової влади це просто неможливо. Тобто для швидкого виведення можна сподіватися тільки на зарубіжну допомогу. Чи можлива така допомога? Навряд. Тому я думаю, що цей процес буде поетапним і досить тривалим. Врешті-решт, все буде залежати від того, що відбуватиметься в Іраку після виборів: чи вдасться іракському народові вгамувати збройні повстання, розв’язати вузол постійної внутрішньої війни, і чи вдасться новому керівництву консолідувати націю.
Сергій ЗГУРЕЦЬ, експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння:
— Обидва кандидати на посаду президента України свого часу заявляли про необхідність виведення нашого контингенту з Іраку, і фактично це питання було потенційно вирішене. За великим рахунком, сьогодні ситуація в Іраку принципово відрізняється від тих умов, коли український контингент вирушав до цієї країни. Політичну місію, яка полягала у залагодженні проблем у відносинах із Америкою на тлі «кольчужного скандалу», цей контингент виконав.
Думаю, якби не фатальна загибель українських вояків, то навіть попри заяви Ющенка про виведення контингенту ніхто не поспішав би з цим рішенням. З погляду стратегічних інтересів виведення є цілком обґрунтованим. Потрібно зважати на те, що й Польща наприкінці минулого року заявила про намір скоротити свій військовий контингент в Іраку. Ситуація в регіоні є непростою. З одного боку, країни, які долучилися до цієї операції, не отримали дивідендів, з iншого — ризики стали набагато більшими, ніж очікувалося. Фактично це означає, що весь тягар операції ляже на американську сторону, якщо вона не зможе знайти достатні важелі впливу на ті країни, які зменшують свою присутність. Є заява з американського боку про те, що рішення про виведення має приймати новий президент України після відповідних консультацій. Тобто консультації будуть, але виникає певна правова колізія. Рішення про виведення формально приймає Кучма, але де-факто це рішення потрапляє в певний правовий вакуум: хто має віддати безпосередню вказівку. Думаю, це доведеться робити Ющенку, а терміни, які називав Кузьмук — виведення першого батальйону в березні, а решти — через чотири місяці — можуть бути затягнуті. Не думаю, що так швидко вдасться вирішити всі питання щодо заміни контингенту, передачі відповідальності, наявності транспортних літаків. Вартість виведення контингенту близько млн. із розрахунку на півроку. Чим коротший термін, тим більшими будуть витрати на цю операцію.
Що ж стосується партнерів по коаліції, то реакція американців буде невдоволено стриманою, поляки поставляться до цього стримано, але якщо не вдасться знайти реальну заміну українським військовим, то і поляки, й американці шукатимуть можливості затримати український контингент якомога довше, тому що в цій зоні відповідальності потрібно працювати. Просто «тікати з поля бою» — не зовсім коректно щодо партнерів по коаліції.
Є теорія про те, що необхідно замінювати військову присутність в Іраку на економічну чи на соціальні програми. Але я в це мало вірю, бо реалізувати економічні контракти в країні, де не врегульована ситуація з безпекою, не видається можливим. Як розвідувати нафтові родовища, якщо фахівців-нафтовиків викрадають? Так само й гуманітарні операції складно проводити, коли людей вбивають просто на вулицях. Доки військова операція не стабілізує ситуацію в регіоні або ж вибори дійсно не зможуть гарантувати стабільність, годі говорити про якісь економічні проекти.
