Як ви оцінюєте перспективи співпраці України i НАТО?
Георгій КРЮЧКОВ, КПУ:
— Для України неймовірно небезпечний будь-який необережний рух у будь-якому напрямку, а тим більше у бік НАТО. В основі НАТО лежить антиросійський компонент, і якщо Україна прагне туди, то це автоматично проголошення антиросійської позиції. Чи відповідає це українським інтересам? Переконаний, що ні. Проте НАТО — це реальність, яку небезпечно не брати до уваги. Особливо сьогодні, коли ця організація взяла на себе місію приймати рішення незалежно від рішень ООН, країн, на які спрямована агресія, і вирішувати на свій розсуд кого бомбити, а кого — ні. Значить, треба вибудовувати відносини, тому що не рахуватися з такою організацією просто небезпечно. Але відносини треба вибудовувати так, щоб це не шкодило відносинам як зі східним сусідом, так і з іншими сусідами. Ідеально, якби ми йшли на зближення разом з Росією. Путін же не виключає вступ РФ у НАТО. Але йти нарізно у цьому напрямку небезпечно.
Борис АНДРЕСЮК, СДПУ(о):
— Співпраця з НАТО обумовлена відповідною хартією. І там це досить чітко написано і цього треба дотримуватися. Інша рiч, що в Україні є сили, які мають різні думки. Так, НРУ вважає, що Україна вже сьогодні повинна подати заяву про вступ до НАТО, а ліві категорично проти. Я вважаю, що це дуже груба постановка питання. Сьогодні співробітничати з НАТО, як і з іншими європейськими структурами, вигідно. Що це нам дає? Верховна Рада, після підписання хартії, повністю прийняла законодавчу базу стосовно участі наших збройних сил в усіх миротворчих операціях. Ми вже маємо законодавчу базу по проведенню навчань іноземних військ на території України. Згідно із законами, в узгодженні цього процесу задіяні всі без винятку інститути влади. Крім того, і навчання, і миротворчі акції, проводяться не за бюджетні гроші. А це дає можливість дуже істотно укріпити матеріально- технічну базу українських збройних сил. Узяти хоч би Яворівський полігон. Сьогодні це сучасний полігон для навчань, а фінансували його переважно країни НАТО. А навчання західних країн проводяться два рази на рік, решту часу полігон у повному розпорядженні України. Беручи участь у миротворчих операціях, ми одночасно підтримуємо наші збройні сили у бойовій готовності. Так що не тільки політичні мотиви штовхають нас на цю співпрацю. Якщо Україні вигідно, якщо це в її національних інтересах, то навіщо цю вигоду упускати?
