Минулого тижня НАТО прийняло рішення про проведення під час Стамбульського саміту 28—29 червня засідання Комісії Україна—НАТО (КУН) на найвищому рівні — тобто на рівні президентів і глав урядів. Перед тим лунало чимало прогнозів навіть щодо можливості такої зустрічі, тому для багатьох воно видалося своєрідним зовнішньополітичним полегшенням. Звісно, в ці дні звучить багато думок про те, що, мовляв, рішення НАТО є «заохочувальним» для офіційного Києва. Але при цьому не варто забувати, що співпраця з НАТО (аж до членства) є доцільною не з погляду конкретних персоналій українського політикуму і навіть не стільки з погляду Альянсу, скільки з погляду майбутнього України. Які з цього приводу думки в експертів, а також представників самого НАТО та українського дипкорпусу? На що Україна може сподіватися під час зустрічі в Стамбулі? Наскільки є реальним підвищення формату співпраці між Україною та НАТО до Плану дій щодо членства (ПДЧ)?
Роберт ПШЕЛЬ, речник НАТО (Брюссель):
— НАТО вирішило, що зустріч у Стамбулі стане доброю нагодою для обговорення важливих питань, пов’язаних із нашими відносинами. При цьому хочу зауважити, що проведення засідань КУН передбачене відповідними документами. Тому в цьому рішенні немає нічого незвичайного. Між НАТО та Україною — дуже інтенсивний політичний період, відбувається обговорення з багатьох питань. У Києві перебував генсек НАТО Яап де Хооп Схеффер, у Брюсселі — прем’єр-міністр Віктор Янукович, 6-7 червня у Варшаві відбудеться неформальна зустріч між міністрами оборони країн-членів НАТО. Тому в нас існує багато можливостей для обговорення питань розвитку відносин. Такі питання носять також конкретний характер. Наприклад, реформування систем оборони, а також інші питання, передбачені Планом дій.
До зустрічі в Стамбулі ми ще маємо кілька тижнів. Тому я не хотів би робити якихось спекуляцій з її приводу, а також щодо прийняття можливих рішень за її підсумками. Я можу лише підтвердити те, що в нас добра програма співробітництва — План дій.
Олександр МАЙБОРОДА, доктор історичних наук, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України:
— Рішення НАТО — своєрідна дипломатична запобігливість. Будь-яка держава ніколи не робить жодних категоричних кроків, коли не втрачені ще всі надії. Для Альянсу надії, пов’язані з Україною, все-таки не втрачені. Відповідно, щоб певним чином стимулювати Україну, утвердити її в переконанні, що вона може стати членом НАТО, було вирішено провести КУН на найвищому рівні. Захід хоче продемонструвати Україні, що він готовий підтримати її в євроатлантичних прагненнях. Звичайно, за умови, що Україна підтвердить демократичність свого курсу.
Інші країни НАТО оцінюватиме з погляду надійності як стратегічних союзників. Я думаю, що підписання Ялтинських документів Україною про ЄЕП певним чином може викликати сумніви в НАТО як партнера в стратегічному відношенні. Тому що хоч ЄЕП оголошений як об’єднання суто економічне, все-таки це більшою мірою геополітичний проект Росії. У ЄЕП буде головним пошук економічних важелів для підпорядкування учасників об’єднання політичному впливу Росії. Це питання буде негласно присутнє під час обговорення в Стамбулі. Але це не означає, що НАТО дивитиметься на Україну як на втраченого партнера.
Великою мірою все залежатиме від того, які стратегічні плани у НАТО й насамперед у США... США навряд чи зацікавлені в геополітичному посиленні Росії, а для цього їм треба буде за будь-яку ціну вивести Україну з-під російського впливу. Звичайно, зробити це можна буде тільки надавши Україні якщо не гарантії, то принаймні надію на те, що вона може стати членом Альянсу. Інше питання пов’язане з тим, що НАТО приділяє велику увагу політичним нюансам. НАТО, так само як і ЄС, стежитиме за демократичністю президентських виборів в Україні. Лише після цього йтиме конкретніший діалог. У залежності від цього Альянс буде викреслювати чіткішу позицію щодо України.
Володимир ГОРБУЛІН, керівник Центру євроатлантичної інтеграції:
— Останнє рішення НАТО стало черговим підтвердженням того, що Альянс ставиться дуже уважно до свого партнера — України. Альянс вибудовує перспективи подальшого розширення й поглиблення діалогу з Україною. Вирішальну роль у прийнятті такого рішення відіграла лінія політичної поведінки України. І Президентом, і не тільки Президентом була висловлена думка про те, що нас сьогодні не стільки хвилює формат відносин із НАТО, скільки виконання дуже важливих документів співпраці — зокрема, Цільового плану. Незважаючи на всі наші так би мовити тактичні негаразди, стратегічна лінія України все одно має чітко визначений азимут — інтеграція в НАТО. Коли це станеться — сьогодні чи завтра — вже інша справа. Головне — виконувати ті завдання, які ми перед собою поставили.
Щодо запитання про ПДЧ, повторюсь: ми не очікуємо ніяких ініціатив із боку НАТО на саміті в Стамбулі з цього приводу. Я вважаю, що нинішній План дій і Цільовий план у значній мірі адекватні ПДЧ. А інтенсифікований діалог, по-моєму, й так відбувається із 1997 року, коли була підписана Хартія про особливе партнерство. Правда, були спади, але були й підйоми, тому треба підходити до цього по-філософськи. У нас непочатий край роботи, власне, безпосередньо в Україні.
Яким буде порядок денний саміту й засідання КУН? Ще ніхто не формулював цього порядку денного. Якщо брати до уваги інформаційні повідомлення, то, перш за все, йтиметься про питання, з якими зіштовхується НАТО як організація... На засіданні КУН може бути поставлене питання, наприклад, подальшої спільної миротворчої діяльності. Особливо це стосується, як мені здається, Косово. Не виключено, що йтиметься про співпрацю в науковій сфері. Думаю, що може відбутися глибше обговорення з такого питання, як програма чи план побудови оборонного сектора. Але, наголошую, порядок денний ще невідомий, тому все це поки що лише мої передбачення.
Ми розуміємо, що зробили багато, але все одно ми розуміємо, що це «багато» зовсім не включає всіх наших можливостей і того, що нам треба зробити.
Володимир ХАНДОГІЙ, глава Місії України при НАТО (Брюссель):
— Я не бачу нічого екстраординарного в тому, що НАТО схвалило рішення про проведення засідання КУН на найвищому рівні. Як відомо, ця Комісія діє згідно з Хартією про особливе партнерство, яка була підписана ще в 1997 році. Вона передбачає проведення засідань КУН на різних рівнях, включаючи й найвищий. Ми давно вели консультації з НАТО стосовно цього питання. Згодом було прийнято рішення. Воно свідчить про те, що відносини України й НАТО є на солідній стадії — вони розвиваються й розвиваються по висхідній. Тому я оцінюю це рішення як позитивний крок, який відповідає сучасному рівню відносин України й НАТО. Щодо порядку денного, то він поки що не сформульований. Я можу висловити з цього приводу тільки свою особисту думку. Під час КУН може йтися про нинішній стан відносин між Україною й НАТО, питання імплементації Плану дій і Цільового плану, а також перспективи нашої співпраці. Якщо говорити конкретніше, то мова може йти про участь України в миротворчих операціях під егідою НАТО. Також на особливу увагу заслуговує питання реформи оборонної сфери в Україні. Тому порядок денний може бути досить насиченим, але на сьогоднішній момент конкретних формулювань немає. Ми вже приступили до консультацій з Міжнародним секретаріатом НАТО, державами-членами саме з цього питання.
Ми, безумовно, обговорюватимемо перспективи наших відносин на найближчу, середню та, можливо, довгострокову перспективу. У цьому контексті може йтися про різні варіанти розвитку наших відносин у плані інституційного оформлення. Хотів би підкреслити, що нинішній формат дає можливості дуже глибоко співпрацювати з НАТО. Безумовно, ми ставимо питання про підвищення рівня наших відносин, але якимось чином, так би мовити, прискорювати цей процес ми не маємо наміру.
Із приводу Плану дій щодо членства (ПДЧ), то на сьогоднішній день це питання — в процесі обговорення. Ми ведемо мову про таку форму наших відносин, але на сьогодні ми маємо План дій, який практично віддзеркалює і є практичним двійником ПДЧ. Тобто ми зараз розвиваємо відносини в рамках Плану дій і Цільового плану, які за своєю структурою і наповненням відповідають ПДЧ. Що стосується конкретно ПДЧ, то я не готовий сьогодні сказати, чи це обговорюватиметься під час зустрічі в Стамбулі. Однак головне те, що ми говоритимемо про перспективи наших відносин.
