Через обіцянки, які лунали з боку політиків усі попередні місяці, проблема підвищення зарплат стала руба. «Від того, як тепер вирішаться питання оплати праці, залежить подальша доля всієї нашої економіки, — підкреслив на круглому столі «Реформа зарплати в Україні — стрибок через соціальне провалля» директор Центру економічних та політичних досліджень імені Разумкова Анатолій Рачок. За його словами, незважаючи на те, що реформування оплати праці в нас iде вже більш як п’ять років, воно не лише не привело до підвищення рівня життя, а й викликало тривалу соціально-економічну кризу й різку поляризацію суспільства. Серед причин — знецінення робочої сили та виникнення класу «працюючих бідняків». За словами директора соціальних програм Центру Разумкова Людмили Шангіної, рівень бідності в Україні тримається на постійному рівні вже багато років. І навіть існування тіньових прибутків не покриває різницю між офіційними даними щодо бідності населення та мінімальним прожитковим мінімумом.
Навіть при наявності вакансій практично в усіх галузях і в усіх регіонах України бажаючих їх зайняти не знаходиться, тому що на гроші, які пропонують, жити важко й принизливо. За оцінками Шангіної, щоб нормально існувати й мати можливість забезпечити себе постійним житлом, людина повинна отримувати приблизно тисячу доларів США на місяць. Такі прибутки мають, за найоптимістичнішими прогнозами, лише п’ять відсотків українців. Якщо у більшості розвинених країн для 70% сімей основним джерелом прибутку є зарплата, то в нас — лише у 14%, решті доводиться шукати «інших способів» заробити.
У цих умовах про факт існування середнього класу говорити просто безглуздо, навіть навпаки, є певна загроза самій перспективі його виникнення. «Уперше за повоєнний період перепис населення показав, що кількість людей з вищою освітою в період з 1989 по 2001 рік скоротилася, — зауважила заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова. — І це при тому, що вкладення в освіту та кількість випускників вищих навчальних закладів зростають. Але молоді фахівці не можуть знайти тут роботу, й тому змушені виїжджати в інші країни».
Центр Разумкова запропонував уряду для виконання в 2005—2007 роках відповідний план. Зокрема, замість декількох соціальних податків пропонується «розвантажити» фонд зарплати, запровадивши єдиний соціальний податок у розмірі 20%.
Загалом, експерти пропонують діяти в декількох напрямах. На думку фахівців, важливо сформувати соціально та економічно ефективну політику прибутків, переглянувши питання прожиткового мінімуму, змiцнити систему соціального захисту, підтримувати сім’ї з дітьми. Крім того, державі варто опікуватися підвищенням рівня зайнятості, забезпеченням сприятливих умов розвитку малого й середнього бізнесу, посиленням захисту прав працюючих за наймом і прав власників. Не менш важливим буде й забезпечення доступності якісної освіти, отримання першої професії та запровадження соціальних стандартів у сфері охорони здоров’я.
