Учора в парламенті були (причому вже вдруге) продемонстровані різні стилі роботи опозиції та більшості. Поки перші на всіх телеканалах напередодні розповідали про свої наміри, коаліція не полінувалася встати на годину раніше, щоб заблокувати трибуну та добитися того, чого й хотіла. Хоча, дивлячись на це, здається, що політикам з кожним роком усе байдужішими стають справжні потреби народу. Схоже, така думка не позбавлена ґрунту. Країна, яка ще кілька років тому навіть і не знала значення цієї іноземної абревіатури (PR), зараз ніби увійшла в перманентне свято піару, що дуже легко переінакшити: триває політичний бенкет, де заздалегідь ділять наші голоси.
У парламенті, немов злегка напідпитку, народні депутати, дивлячись у телекамери, весело кричать «ура!» і фізично блокують один одного, а точніше — рух усієї країни, вимагаючи прив’язати тарифи на житлово-комунальні послуги до зростання заробітної плати.
У Секретаріаті Президента терміново підготували закон про перегляд бюджету відповідно до нових соціальних стандартів. Президент Віктор Ющенко в ньому пропонує Верховній Раді підвищити з 1 травня розмір мінімальної зарплати з 400 гривень до 420 гривень і розмір прожиткового мінімуму з 1 квітня з 387 гривень до 404 гривень. Законопроектом також передбачене подальше підвищення мінімальної зарплати з 1 серпня до 430 гривень, а прожиткового мінімуму — з 1 жовтня до 409 гривень.
Цікаво, що Президент подав свій проект закону про внесення змін до державного бюджету на 2007 рік як невідкладний. Яке це має значення? До квітня-травня ще рукою не подати, і добре б знати підсумки не лише січня, але також лютого й березня... Більше того, весь цей поспіх виглядає просто смішною для тих, хто не забув, що наприкінці 2006 року, одразу ж після прийняття бюджету на 2007 рік, парламент виконав домовленість із Президентом і прийняв обов’язкову для уряду постанову, в якій зазначені терміни перегляду тих же соціальних стандартів, про які сьогодні знову не без надриву говорить Президент і докоряє уряду, що він досі в цьому напрямі нічого не зробив. А що, даруйте, потрібно було робити? Невже це Президент докоряє уряду в тому, що він втратив свій шанс попіаритися в захисті народних інтересів раніше за нього?
Зовсім ні. Просто президентське підвищення, виявляється, переважає парламентське. І Ющенко пояснює, що такі його розрахунки базуються на успішних показниках економічного зростання. «Сьогодні існує реальний ресурс для підвищення соціальних показників у державному бюджеті на 2007 рік. Уряд також переконує в безповоротній тенденції економічного зростання», — аргументує Ющенко. — Ці економічні тенденції дають хорошу фіскальну підставу для виконання тих зобов’язань, які взяв на себе уряд і парламент 22 грудня минулого року». Президент сподівається, що коаліція у Верховній Раді підтримає запропонований проект закону, а його ухвалення допоможе компенсувати зростання житлово-комунальних тарифів і вартості споживчого кошика.
Здавалося б, тут усе правильно. От лише навіщо знадобилося в розмові з журналістами, процитованій «Українськими новинами», без особливої необхідності кидати черговий камінь: «Президент сподівається, що й парламентська коаліція, і уряд, які на словах виявляють турботу про народ, доведуть щирість своєї турботи і надалі».
Природно, прем’єр-міністр Віктор Янукович підтвердив готовність Кабміну за результатами першого кварталу підвищити розмір зарплат і пенсій. Він погоджується, що макроекономічні показники січня продемонстрували зростання економіки. «За підсумками першого кварталу така можливість буде, ми це бачимо», — сказав Янукович, хоча ще 15 лютого заявив, що вважає передчасним розгляд питання про підвищення мінімальної заробітної плати й прожиткового мінімуму (до підбиття підсумків за перший квартал). Обережного прем’єра не складно зрозуміти. І потрібно ще зазначити, що він, очевидно, жодним чином усерйоз не реагує на загрози відставки уряду, інакше б міг запанікувати і, як-то кажуть, побігти попереду паровоза популістськими рейками. Але, працюючи в уряді, потрібно мати міцні нерви й не допускати фальстартів, до яких, зважаючи на свої інтереси, завжди готова підштовхнути опозиція.
Додатковий приклад цього — пропозиції Блоку Юлій Тимошенко (БЮТ) переглянути державний бюджет на 2007 рік, запланувавши збільшення витрат на фінансування зарплат і пенсій на 10 мільярдів гривень, викладені партією «Реформи і порядок» (входить до БЮТ) у прес-релізі, надісланому в «День». «Головне джерело фінансування — неврахований у затвердженому бюджеті-2007 ресурс зростання внутрішнього валового продукту», — цитуються в прес-релізі слова лідера ПРП, екс-міністра фінансів України Віктора Пинзеника, який глибоко скептично ставиться до всіх прогнозів уряду. Але тепер він, мабуть, повірив у його здатність управляти економікою (або, можливо, в особливе мистецтво не втручатися в її справи?) і прогнозує ще більш високі, ніж уряд, темпи зростання ВВП. Принаймні, законопроект про внесення змін до держбюджету 2007, підготовлений експертною групою БЮТ (іне засуджений паном Пинзеником), пропонує вже з 1 квітня збільшити прожитковий мінімум до 534 гривень (проти ухваленого урядом рівня — 501 грн.), а з 1 жовтня — до 550 гривень (в уряду — 510 грн.) для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення. А мінімальну заробітну плату, яка є базовою для нарахування всіх зарплат, пропонується збільшити вже з 1 квітня до 440 гривень, а не з 1 липня, як планував уряд (до 420 гривень); з 1 жовтня — до 480 гривень, тоді як уряд хотів зробити це з 1 грудня (до 450 грн.).
Серйозні економісти не можуть розцінювати ці пропозиції, які базуються лише на підсумках першого місяця року, інакше як популістські. Але тут, імовірно, присутній ще й інший розрахунок. Примусити уряд бігти цим шляхом, а потім, сидячи, як китайський тигр на вершині гори, спостерігати, коли й де він спіткнеться. Загалом цей сценарій дуже схожий на той, який розігрувався наприкінці 2004 року. І кого це в нашій країні називають реваншистами?
