У травні цього року в Швейцарії було проведено черговий семінар iз багаторічного курсу підготовки скаут-лідерів у Євразійському регіоні всесвітньої організації скаутського руху. Назву курс має горду — Exelscout («досконалий скаут»), а семінар відповідно — Exelscout 05. Уньому взяли участь представники національних скаутських організацій Вірменії, Молдови, Таджикистану, Росії, Грузії, Азербайджану, і, звісно, України.
На цьому семінарі автор цих рядків представляв «пласт» — Національну скаутську організацію України і український скаутінг. Трохи про саму систему курсу: перший тур навчання проходить у офісі Євразійського регіону, що знаходиться в Криму, поблизу Ялти. Програму складають курси із загальних галузей, що можуть бути корисні для розбудови національних скаутських організацій (на думку загалу у Всесвітній організації скаутського руху (ВОСР), Євразійський регіон, тобто колишній СРСР, дикий у плані скаутінгу): психологія, побудова команди, планування, фаундрейзінг (так називається методика планування бюджету і забезпечення коштами неприбутковi громадськi організації, яка виключає можливість бізнесової діяльності для організації (співпраця зі спонсорами, фондами, проведення кампаній зі збору пожертв тощо). Представництво кожної країни на цьому етапі — три чоловіки. «Кращі з кращих» мають можливість пройти у «другий тур». Суть другого етапу полягає у ознайомленні скаут-лідерів із роботою розбудованої, типової європейської скаутської організації. Ідеалом у цьому відношенні є скаутська організація Швейцарії.
Отже, програма семінару складалася в основному з ознайомлення із Швейцарією. Перше, що вражає ще з літака, — це Альпи. Гори завжди зачіпають якусь невидиму струну в серці пластуна, але Альпи заграли цілу симфонію на цій одній струні! Хотілося негайно з аеропорту помандрувати до висот. Але ... і внизу непогано. В Женеві ми були присутні на презентації Євразійського регіону світового скаутського бюро у Міжнародному скаутському офісі, мали приємну та змістовну бесіду з членами бюро. Відвідали Палац Об’єднаних Націй, де знаходиться частина комісій ООН, в тому числі комісія з прав людини), музей Всесвітнього Червоного Хреста і Півмісяця (там нашим екскурсоводом був колишній голова Світового скаутського бюро і колишній президент Червоного Хреста Жак Морельйон — дуже приємний і веселий чолов’яга, справжній пластун). Після ночівлі у «скаутхаузі» (скаутській домівці, які у них є по всій країні), ми вирушили до Берну. Берн — офіційна столиця Швейцарії, хоча він не є єдиним центром керування країною (зокрема, Верховний Суд знаходиться у Женеві). Взагалі цікавими особливостями Швейцарії є її багатомовність (німецька, французька, італійська та ретороманська), полінаціональність, полірелігійність і адміністративна система поділу країни на двох рівнях (26 кантонів, що містять 300 районів). У Берні ми також відвідали дві приватні інженерні фірми, одна з яких займається розробкою електричних зубних щіток, а інша виготовляє для них деталі. Що вразило пострадянського інженера, так це рівень автоматизації, — у нашому рідному КПІ такі станки навіть на малюнках не малюють. А ще нам розповіли про принципи організації власного бізнесу. Корисний досвід. Далі — відвідини одного з двох найбільших швейцарських банків, під час яких основною темою був механізм захисту від «чорних грошей». Після годинної лекції банкіри зізналися, що «чорні гроші» у них таки лежать.
Саме в Берні ми познайомилися з «живими» швейцарськими скаутами, гуляли з ними містом, занурювалися в «нічне життя» Берну. (Між іншим там є дуже цікава місцина — колишні стайні, які в 70-ті роки окупувала молодь. Там тепер справжній андерграунд — музика, панки, скіни, пиво, цигарковий дим... Дуже нагадує подібні місця у Києві). Основне, що ми винесли з цього спілкування, — скаути у Швейцарії, як і пластуни, бувають різні: екстремали, митці, рокери, репери, туристи, вояки, серйозні, веселі, — але всі вони відчувають себе однією родиною. І займаються вони тим самим, що й ми. Тому не варто говорити про світовий «скаутизм» як про «заразу», краще давайте дружити і пластувати. Але це я відволікся.
Що зацікавило — половина тамтешніх скаутів знає грузинську. А це тому, що національна скаутська організація Грузії — дітище Швейцарії. Колись із Швейцарії на Кавказ прибула скаутська місія й створила там свій скаутінг. Тому вони досі дуже тісно контактують.
Потім були відвідини автентичної сирної фарбрики, де сир виробляють так само, як це робили багато років тому.
І, нарешті, Кандерштеґ — мрія Євразійського регіону ВОСРу. (В Ялті хочуть побудувати другий Кандерштеґ). Що собою являє Міжнародний Скаутський Центр Кандерштеґ? Це територія, яку колись обрав і купив сам Бі- Пі (Роберт Бейден-Пауел оф Гілвел — англійський генерал-майор, який винайшов і сформулював виховну методику скаутінгу, його ще називають Начальним скаутом світу. За винайдення скаутінгу він отримав від короля титул лорда Англії) для «перманентного світового Джемборі» (з англійської «збіговисько» — зустріч скаутів, яка відбувається кожні чотири роки. Кількість учасників там становить від 25 до 35 тис. осіб із близько 150 країн світу). В самих Альпах є значна територія, на якій розташовано досить великий будиночок готельного типу, місце для наметових таборів, ділянка гір, річки і кілька гірських «колиб». За проживання в будиночку беруть гроші (зі скаутів — менше, ніж iз решти), за наметове таборування — також. Є купа можливостей розважатися: лижi, альпінізм, піший туризм, різні сплави, дельтапланеризм... У будиночку досі висить шкура кабана, що його підстрелив (за переказами) сам Бі-Пі. В іншій кімнаті вся стеля завішана скаутськими хустинками колишніх відвідувачів. Хустинки з усього світу. Житлові кімнати оформлені в стилі регіонів — кімната США, кімната Канади, кімната Японії, Євразії... Обслугу складають волонтери з різних країн світу. Основними вимогами є знання англійської та членство у ВОСРі. Тобто нам поки не світить. За роботу волонтери отримують досвід міжнародного спілкування, проживання та харчування в найміжнароднішій країні.
Ось і все. Женева. Аеропорт. Москва. Вокзал. Київ. Ось і скінчилася моя Швейцарія. Лишилися спогади. Міжнародна Женева з її індусами у національнiй одежi і мирними демонстраціями. Європейський Берн iз костелами і університетом. Кандерштеґ серед казкових Альп, де хочеться фотографувати одну й ту саму гору десять разів. А ще — привітні люди. Швейцарці. Скаути. Друзі. Такі ж як пластуни. Що слухають таку ж музику, як я, мандрують у гори і полюбляють швейцарський шоколад. Трошки соромно за моїх колег iз регіону, що й справді трохи дикуваті в розумінні скаутінгу. Але це без образ.
