Безліч непорозумінь, що перешкодили багатьом із нас 31 жовтня проголосувати, виникли, на думку більшості експертів, не в останню чергу через недоліки чинного закону про президентські вибори. Причому серед народних депутатів (переважно від опозиції), які з парламентської трибуни звинувачували передусім владу в позбавленні частини виборців права голосу, мабуть були й ті, хто свого часу сам голосував за нинішню редакцію виборчого закону. Минулого тижня в депутатського корпусу був шанс виправити допущені ним же при затвердженні даного документа помилки, однак парламентарії цим шансом не скористалися.
Нагадаємо, що нинішня президентська кампанія — «обкатка» для недавно ухваленого профільного закону. І хоча фахівці одноголосно визнають його «одним із найбільш досконалих у Європі», при перевірці прогалин у ньому виявилося чимало. Найбільш очевидна — плутанина в списках виборців. Чи то умисна — за версією опозиції, з переліків виборців цілі будинки, а то й мікрорайони «випадали» саме там, де підтримка Віктора Ющенка була найбільш грунтовною. Чи то випадкова — за версією влади, яка списує все на недбалість місцевого керівництва. Усунення «похибок» до наступного туру, зокрема, уточнення цих самих списків — головний пріоритет, окреслений главою ЦВК Сергієм Ківаловим з товаришами ще до закриття дільниць увечері 31 жовтня. Завдання номер два — упорядкувати механізм волевиявлення за допомогою відкріпних талонів, передусім — для запобігання «кочуванню» частини електорату з місця на місце.
Першим із конкретною ініціативою виступив глава Верховної Ради Володимир Литвин. Спікер запропонував «мітити» громадян, що проголосували, ставлячи в їхні паспорти штампи. Буквально наступного дня в парламенті зареєстрували відповідний законопроект. Так, Сергій Шевчук і Олег Зарубінський з фракції НДП- ПППУ пропонували вносити відмітки до паспортів не всіх громадян, а лише тих, що голосують за горезвісними талонами; спростити процес підписання і завірення протоколів, не «зав’язуючи» його на керівництві комісії, з яким «раптом» може «щось статися»; у разі отримання кандидатами однакової кількості балів (що малоймовірно з погляду теорії імовірності, однак цілком можливо в українських реаліях) не визнавати вибори такими, що не відбулися, а призначити день повторного голосування за тією ж процедурою.
Зрозуміло, що будь-яка видозміна виборчого законодавства за два тижні до другого туру — захід ризикований. Прийняті положення можуть не встигнути набрати чинності, що може викликати повний параліч усього процесу і стати зайвим приводом визнати вибори недійсними. Крім того, це не зовсім справедливо щодо аутсайдерів першого туру. Народний депутат Борис Андресюк iз фракції СДПУ(О) зазначив, що в цьому випадкові останні цілком обгрунтовано зможуть скаржитися до суду на ущемлення своїх громадянських прав. «Закон хороший, але нічого ідеального не буває, спроби змін були легко прогнозованими, однак коней на переправі не міняють», — підкреслив Б. Андресюк.
Реалізація запропонованих новацій утруднена часовим і технічним чинниками. До 21 листопада Верховній Раді потрібно було б їх розглянути і прийняти, Президентові — підписати, відповідним ЗМІ — опублікувати, заводам — налагодити виробництво печаток, ЦВК — апробувати даний спосіб, і подібне. Є схожий, не менш дійовий, але менш радикальний варіант — нанесення на зап’ясток голосуючого спеціальної фарби-спрею. Протягом доби її наявність на шкірі легко перевірити за допомогою ультрафіолетової лампи. Таке постійно практикують на нічних дискотеках. У світі цей спосіб досить популярний, а нещодавно був успішно застосований у Сербії. Вади, щоправда, ті ж, ситуативні.
На цьому задуми парламентаріїв не вичерпалися. Змінити пропонувалося не лише закон «Про вибори Президента України», але й Карний кодекс, доповнивши його статтею «Незаконне голосування». І все ж депутати вирішили діяти за принципом «не зашкодь», тим більше, що граничний термін для зміни й доповнення списків — 11-ий день після першого туру. Інша стаття того ж закону зобов’язує ЦВК оприлюднити офіційні результати не пізніше, ніж за 10 діб після «першого раунду». Зрозуміло, що «господарювати» в електоральному зведенні можна лише при наявності «повної картини», надавати яку ЦВК не поспішав. Іншими словами, чим довше підбивають підсумки, тим менше часу на усунення недоліків.
На жаль, практика свідчить, що навіть попередня перевірка наявності власного прізвища в переліку тих, хто голосує, — ще не є запорука того, що волевиявлення вдасться. Однак «мертвих душ» до другого туру точно поменшає. Минулого четверга на розширеному засіданні Мін’юст зобов’язав підзвітні відомства передати до комісій списки померлих громадян, у тому числі за ці три тижні. Схоже, цим «робота над помилками» і обмежиться. Залишається сподіватися, що відповідні висновки буде зроблено після проходження всіх етапів кампанії. Депутати переконані, що тоді вся «шорсткість» виявиться чіткіше, та і привід буде відповідний — створення виборчого кодексу. Представники «Нашої України» встигли заявити про свою підтримку змін, які пропонувалися, закликавши опонентів, якщо ті й справді «за чесну і прозору кампанію», зробити те ж. А ось те, що подібні ініціативи походять і від спікера, як мінімум, дивно. Адже саме під його чуйним керівництвом парламентська спецкомісія з моніторингу виборчого законодавства наклала вето на будь-які зміни до закону про вибори Президента в передвиборний період. Саме такою була реакція депкорпусу на прагнення Центрвиборчкому «згладити» цей і інші гострі кути в новому виборчому законодавстві ще на початку осені. А прислухалася б Рада до ЦВК, — дивись, і ускладнень у процесі народного волевиявлення було б менше. А отже, і приводів для критики як тих, хто ухвалив новий закон, так і тих, хто відповідно до нього організовував вибори.
