Сьогодні в Україні багато говорять про корупцію, але мало — про її причини. А не встановивши причину цього явища, не вдасться його побороти. Винесене у заголовок статті запитання узяте з п’єси «Три сестри» А.Чехова, великого знавця людської натури. Це запитання, одвічний продукт людської психіки, тут дуже доречне: воно допомагає побачити саме причини й витоки української корупції.
Слово «корупція» походить від латинських «ruptio» і «corruptio» — руйнування, підкуп (Тлумачний словник сучасної української мови, 2005). Але в багатьох словниках воно трактується ширше — як порушення морально- етичних норм поведінки людини (Webster’s New World Dictionary, N.Y., 1988). А якщо це особливість поведінки людини, то і її причини треба шукати саме тут.
Життя людини генетично ґрунтується на повторенні життя предків. Але людині як психічно найбільш розвиненій істоті, що живе в найчисленнішій і найскладнішій спільноті, такого простого повторення замало: її поведінка збагатилася наслідуванням. Тут їй на допомогу прийшли релігії, що запропонували зразки з минулого для наслідування сьогодні. Проте людина шукає зразків і в навколишньому житті. Розвинута цивілізація замінює приклади з минулого прикладами із сьогодення, із сучасного людині життя. А тут найяскравіші приклади для наслідування — це приклади тих, про кого найчастіше говорять телебачення, радіо, газети. А це хто? В Україні це президент країни і його оточення — верхівка владної так званої еліти.
По кожному з наших президентів прикладів отримання величезних статків, швидкого збагачення їхніх родичів, звичайно, можна наводити безліч... Проте тут важливіше інше: чому баронові можна, а мені — зась? І чиновницька братія країни, у всіх кабінетах якої висять портрети чергового президента (що немислимо у цивілізованому світі), не лише сама захоплює береги Чорного й Азовського морів, захоплює і деформує береги річок України, але й дає (продає?!) дозволи на це «успішним людям»... Адже це заборонено Конституцією України! Захоплювати і забудовувати береги не могли навіть поміщики за часів кріпосного права! «Общинне» (по-українськи «загальне») тисячоліттями було недоторканним... Згадавши про історію, не можна не зазначити, що влада повсюдно, і зокрема в столиці, так само цинічно «дає» дозволи на знищення історичних пам’яток будівельному бізнесу...
Звичайно, подібних прикладів не злічити. Спільним у них є те, що їх суб’єкти порушують морально-етичні норми поведінки людини в суспільстві. Згідно з наведеним вище визначенням це КОРУПЦІЯ і, як бачимо, вона поширюється як інфекційна хвороба.
Вона охоплює всі прошарки суспільства.
Але чому нічого подібного не відбувається в цивілізованих країнах світу? Чому у президента Франції Міттерана сума коштів на банківському рахунку не зросла після 14 років його президентства? Не збагатилися і його близькі родичі. Канцлери Аденауер і Ерхард, що підняли Німеччину з руїн і попелу за 10 років (1948 — 1958) до рівня третьої економіки капіталістичного світу, не стали мільйонерами наприкінці повноважень. Чому? Адже людина слабка, а влада розбещує, і навіть людина високої культури й моралі може десь проявити слабкість. Так, Президент Філіппін Акіно, який купив уживаний (!) Porshe 911, був вимушений одразу ж його продати і пересісти на старий BMV: народ Філіппін не дозволив йому їздити на дорогій автівці.
Навіть сказаного вже досить для відповіді на запитання про те, чому корупція не процвітає в цивілізованих країнах світу.
По-перше, там на чолі країни стоять не зовсім такі, як у нас, люди. Звичайно, і в цивілізованому світі лідери мають амбіції, вони люблять владу, але не особисте збагачення є для них головною справою при владі, і до того ж вони не настільки примітивні. Навряд чи хтось із європейських лідерів святкує свій день народження в найдорожчому готелі Сардинії чи на дачі в Криму, запрошуючи для розваги найдорожчих естрадних співаків з інших країн.
По-друге, у цих країнах не такий, як ми, народ. Там народ вирізняється законослухняністю і суворо вимагає того ж від своїх лідерів. Там Баронові не МОЖНА! Баронові не можна — це означає цілковиту відкритість його життя для суспільства, тобто право людей дізнаватися і висвітлювати все про його власність, про нього і про його родину. Цим у цивілізованому світі усуваються саме джерела корупційної хвороби, і інфекція не поширюється деревом влади. Іншого засобу викорінення корупції немає! Баронові не МОЖНА!
І нам треба зрозуміти, що іншого засобу для викорінювання корупції немає. В Україні людина, що йде в політику чи на державну службу, не може претендувати на закритість свого приватного життя. І вона має зрозуміти і погодитися з тим, що рішення Конституційного Суду України №2-рп від 20.01.2012 року, яке затверджує конфіденційність інформації про «...відносини немайнового та майнового характеру...», на неї не поширюється, бо вона не просто громадянин, вона — громадянин на службі суспільства, а тому її життя має бути відкритим для цього суспільства як сучасний морально-етичний взірець поведінки.
Баронам не можна! Не можна, тому що саме їх наслідують, саме вони стають джерелами хвороби, ім’я якої — КОРУПЦІЯ.
