Українську ідею сповідують зараз по всьому світі: японці, американці північні, південні корейці, ізраїльтяни, французи, англійці, кувейтці та інші менш удатливі народи на даному терені. Але біда наша в тому, що ми тільки- но думаємо: чи є взагалі українська ідея? А якщо є, то яка вона і наскільки вона національна, чи то націоналістична? А з цього випливає, що фактично ніякої спланованої агітації, ніяких практичних кроків, заходів для здійснення української ідеї у нас не робиться.
В чому ж полягає суть всесвітньої української національної ідеї, яку так успішно втілюють інші вище перераховані народи? Вірно підмітили древні, що все геніальне доволі просте за своїм складом. І вона (ідея) так і звучить: «Щоб нам, українцям, — добре жилося!». «Українці», тут мається на увазі, — всі люди, які проживають у державі, яка називається Україна і є її громадянами. Як бачимо, зміст, суть української національної ідеї виявилися настільки привабливими у всьому світі, що інші народи планети ввели в цю нашу ідею свої національні риси, колорит і при цьому відмовилися від прикметника «український». Але, як свідчать філософи, щонайпростіші речі найважче пояснити, так само випадає із нашою національною ідеєю у нашій державі. Скільки б не сміялися вороги з нашого сала, але мало хто із нас, а про ворогів і мови нема, справжнього українського сала з перцем, з часником не їв і не їсть кожен день. І це потрібно визнати! Справжнє сало можна отримати тільки тоді, коли свиня кожен день з'їдає повноцінний поживними і потрібними добавками корм. А при нашому становищі в аграрному секторі країни — такої свині ви не знайдете.
Отож добре жити — для українця значить, щоб у нього було сало на столі, щоб було ще й до столу, до сала, щоб цей стіл стояв у гарній власній хаті. Щоб поза хатою була вчасно високооплачувана робота, щоб діти навчалися у престижних навчальних закладах, щоб у батьків була пенсійно забезпечена старість і, звичайно, щоби з Україною як державою рахувалися у світі. І щоби в якомусь там майбутньому недалекому чемпіонаті світу з футболу наша збірна «нагріла» у фіналі бразильців із рахунком 5:1. Я не кажу про наших чудових жінок — вони й так най-най, але борони боже їм і далі збирати турецькі мандарини, турецький ізюм чи скандинавські чорниці. Ось програма до дії для кожної української політичної партії, і не потрібно щось занадто оригінальне вигадувати — все зрозуміло! Щоб здійснювати цю програму «Українська національна ідея» потрібно зовсім небагато — потрібно, щоби наша багатогіллячкова влада приймала розумні, виважені, прораховані на кілька років вперед закони, розпорядження, укази й інші важливі документи. Це можливо лише при високому рівні нашої освіти і при певному контролі народних мас над верхами.
Якщо футбол — це гра мільйонів, то телебачення — це зараз одурманювання мільйонів багатьма телесеріальними награними пристрастями. А уявіть собі, що кожен день по трьох загальнонаціональних каналах телебачення у найбільш глядацький час крутяться три практично показово-просвітницьких 2-3-годинних серіали під назвою на кшталт «Наші проблеми нашого життя». Депутати всіх рівнів, міністри, науковці, бізнесмени й інші цікаві люди в телесеріалах розказують, критикують, представляють, пропонують, аналізують проблеми нашого життя. Оголошуються різноманітні конкурси для телеглядачів на предмет розв'язання наших же проблем. І це буде набагато цікавіше й ефективніше за вгадану мелодію на полі чудес в країні чарівних вечорів.
Автор пропонує також вибори до всіх рад і вибори президента проводити кожен рік. Усю виборчу кампанію стиснути й проводити з 1 по 29 грудня, а 30 грудня — вибори, а 31 грудня новий президент за півгодини чи 15 хвилин до Нового року вітає весь народ України і роздає різдвяні обіцянки. Грудень — місяць дуже сприятливий для підбиття підсумків прожитого року. Два тижні Різдвяних свят і фракційного утрясання Верховної Ради... І ВР береться за роботу. Райони (міські і в більшості сільські) — це найменша територіально- адміністративна одиниця, в якій відображається й твориться все державницьке життя, — тож проводити сталі вибори від кожного району по одному депутату. Хоча за кількістю і за економічними показниками райони дуже вирізняються, але не треба забувати: ще більше вони вирізняються за своїми життєвими проблемами, і це буде врівноважувати потенціал депутатів. А результати роботи депутата активно будуть обговорюватися на його виборчому окрузі, цьому буде сприяти й активна політична діяльність у районах опозиційних сил. Коротка виборча компанія, запровадження електронного голосування (без паперових бюлетенів) зумовлять значнішу економію фінансів, аніж при чотирьох-п'ятирічних виборах.
За такої системи у Верховній Раді переважатимуть ті політичні сили, які найуспішніше, найраціональніше, найнародніше втілюватимуть українську національну ідею.
Така виборча система — це майбутнє багатьох держав. Крім того, така виборча система в нас уже існувала — правда, тоді президент у нас називався Гетьманом, а електорат — козаками.
Як бачимо, нічого суперскладного, антигуманного в українській національній ідеї немає, просто усім нам вже давно потрібно переходити від слів до діла, особливо можновладцям.
