Відносини преси й влади на теренах СНД ніколи не були особливо дружніми. Амплітуда конфронтації коливалася від тотального контролю, як недавно в Туркменії або її сусідів, до більшої свободи в Україні й Молдові. Проте у наших північних сусідів у Москві простір, відведений владою для журналістів, скорочується буквально на очах. Термін «суверенна демократія» нині в російській столиці не дуже в моді, але це не заважає його положення реалізовувати на практиці. Насамперед щодо засобів масової інформації.
У середині грудня минулого року вибухнув скандал, коли журналістку Наталію Морар, яка поверталася з відрядження, не пустили до Росії. Оскільки вона є громадянкою Молдови, то їй запропонували вилетіти до Кишинева. Як сказала Наталія Морар у інтерв’ю радіостанції «Эхо Москвы», прикордонники повідомили: «Вам в’їзд на територію Російської Федерації заборонено. Коли я запитала ким, мені сказали, що з головного управління Федеральної служби безпеки (ФСБ) надійшов лист». Полковник запасу ФСБ, депутат Державної думи Геннадій Гудков пояснив газеті «Новые известия», що «це відбувається в разі, якщо людина підозрюється в тому, що вона є активним організатором постачання наркотиків, або бере участь у фінансуванні тероризму, або стимулює яку-небудь іншу підривну діяльність проти держави». Наталія Морар вчилася в Московському університеті, має посвідку на проживання й легально працює в журналі The New Times. Ніяких претензій у влади до неї не було. Проти неї не було порушено кримінальних справ, у постачанні наркотиків помічена не була, зв’язків з терористами з «Аль Каїди» й споріднених організацій не мала, великими фінансами для заохочення підривної діяльності проти російської держави, судячи з усього, не має. Швидше за все, як сказав Геннадій Гудков, «напевно, вона комусь чимсь не подобалася».
Минулого тижня скандал навколо Наталії Морар набув продовження. Вона вийшла заміж за російського громадянина, теж журналіста, Іллю Барабанова та прилетіла до Москви за місцем проживання чоловіка. На перший погляд, звичайна історія, але тільки якщо не йдеться про неугодних. Прикордонники в аеропорту Домодєдово стали стіною. Байдуже, що російський закон не дозволяє роз’єднувати сім’ї, набагато важливіше те, що космічна держава образилася на журналіста. Та ще й так, що не може до пуття пояснити на що, власне, така образа.
Є всі підстави вважати, що проблеми Наталії Морар почалися тоді, коли вона опублікувала на сторінках журналу The New Times декілька журналістських розслідувань. Жанр у Росії вельми небезпечний. Ми вже знаємо, чим для Ганни Політковської такі розслідування закінчилися. Мабуть, чашу терпіння відповідальних і серйозних людей переповнили публікації «Чорна каса» Кремля» та «Плата за лояльність». У першому матеріалі йдеться про те, що під час виборчої кампанії до Державної думи всі партії було поставлено в цілковиту залежність від «чорної каси»: тобто жодна партія не могла без узгодження з Кремлем залучати спонсорів для фінансування виборчої кампанії. Більше того, спонсори отримували вказівки кому й скільки грошей давати. При цьому лояльність до Кремля не гарантувала отримання коштів. Фінансовий зашморг на собі відчули не лише опозиційні партії, що було б недивно, а й кремлівські проекти типу «Справедливої Росії», ЛДПР і комуністів. До того ж мільйонні кошти готівкою зберігалися у Зовнішекономбанку, що не займається комерційною діяльністю, не має ліцензії й не перевіряється Центральним банком. Контроль «чорної каси» здійснює дуже вузьке коло осіб, яким, за чутками, керує заступник глави адміністрації президента Росії Ігор Сечин.
У публікації «Плата за лояльність» і подальшій «ВЦДГД. Частина 2» розповідається, як під безпосереднім керівництвом заступника начальника управління внутрішньої політики президентської адміністрації Олексія Чеснакова формулювалися питання з метою отримання «правильних» відповідей і формування негативного ставлення респондентів до тих чи інших політичних партій. Говорять, що керівник ВЦДГД Валерій Федоров мав великі проблеми зі своїми кураторами після публікації Наталії Морар і склав на неї «папірець» до ФСБ. Виключити такого не можна, але навряд чи відома організація заворушилася заради не дуже великого чиновника. Напевно, журналістка зачепила когось сильнішого. На прес-конференції в журналі «The New Times» висловлювалася думка, що такою важливою людиною виявився генерал Олександр Бортников з управління «К» Служби економічної безпеки (СЕБ) ФСБ. У публікації «З «ДИСКОНТом» по життю» йдеться про те, як високопоставлені російські чиновники, близькі до контрольованих Кремлем нафтових компаній і керівництва Cлужби економічної безпеки ФСБ, відмивають гроші через російський банк «Дисконт» і австрійську Raiffeisen Zentralbank Oesterreich. Саме цей генерал, на думку редакції журналу The New Times і самої Наталії Морар, є ініціатором заборони на в’їзд до Росії. Через неї карається й саме видання.
Виглядає так, що журнал і його журналісти стали розмінною монетою в складній грі навколо Володимира Путіна й Дмитра Медведєва. Невипадково перший скандал навколо Наталії Морар відбувся буквально відразу після призначення наступника. У спецслужбах дуже багато надзвичайно незадоволених кандидатурою, обраною ВВП. Майбутнього президента одразу почали підставляти, на білий одяг ліберала посипався бруд скандалів. Напередодні візитів Медведєва до Європи створювалося негативне тло в чутливій для його співрозмовників у західних столицях сфері. І ось буквально напередодні голосування новий скандал. Заступник глави президентської адміністрації Ігор Сечин телефонує головному редактору журналу The New Times Ірині Лєснєвській і цікавиться, що там із журналістами відбувається. Він, бачте, не в курсі. Ні того, що сталося зараз, ні того, що було в грудні. Якщо йому не доповіли, то в нього погані помічники, а якщо знав, то... це вже називається інакше.
Швидше за все, у верхніх ешелонах російської влади протиборчі угруповання діють абсолютно автономно й виключно у власних інтересах. Дедалі активніше йде розмежування на людей Путіна і людей Медведєва. Цей процес насамперед торкнувся спецслужб. Дуже багато осіб там побоюється різких змін і посилають у такій формі сигнал майбутньому президенту. Заразом демонструється сила й можливості. Медведєв говорив у Красноярську про верховенство законів, ось йому у дохідливій формі й показують, що закон про заборону розділення сімей написаний не для управління «К» Служби економічної безпеки ФСБ.
