«Нашому роду нема переводу...» — з гордістю може сказати кожна сім’я, яка взяла участь у фестивалі родинної культури «Родовід», що відбувся у суботу в Українському домі. Адже там були родини, які з покоління в покоління дбають про свої традиції й передають їх нащадкам: співають, танцюють, вишивають, малюють, а хтось випікає обрядове печиво... Лише на фестивалі таких сімей було близько сотні.
За словами керівника фестивалю «Родовід» Рими Яновської, у ньому беруть участь ті родини, які не лише відновлюють забуті традиції, а й є зразком для наслідування. Одна з них — родина Протчевих, яка рік тому отримала звання «Родина року». Унікальна ця родина і тим, що поєднує різні види творчості: пані Тетяна вишиває, пан Олександр конструює літаки, а син допомагає їм обом.
— Вишивка — це моє хобі ще з дитинства. Моя мама була вчителем математики, а коли вийшла на пенсію, викладала дітям вишивання, від неї це захоплення перейшло і до мене, — зазначила Тетяна Протчева. — Окрім вишитих картин та ікон, на фестивалі є п’ять ляльок, що представляють вбрання різних регіонів України. Саме через вишивку я намагалася показати відмінність цих регіонів. Зі своїми роботами я побувала у багатьох країнах світу, і ці подорожі надихали мене на щось нове. Наприклад, в Ізраїлі, відвідавши святі місця, у мене з’явилася ідея вишити ікони з ниток, що світяться в темряві. Свою руку приклала пані Тетяна і до захоплення чоловіка — вона вишила модель одного з літаків. Як розповів Олександр Протчев, вишивання вже стало атрибутом їхньої родини, бо дружина оздоблює вишивкою не тільки свій одяг, а й чоловіка, зокрема краватки та сорочки. А свій вільний час пан Олександр проводить за конструюванням літаків, у нього їх уже понад десять. Усі вони можуть літати на висоті 50 метрів.
— Окрім літаків, разом з сином я змайстрував веломобіль — машину, схожа на велосипед, але іншого габариту, яка одночасно може перевозити кілька пасажирів, — додав пан Олександр. — Як на мене, у кожній родині повинно бути якесь хобі чи захоплення, що приносить фізичну та психічну розрядку. А також це зближує родину, бо більше часу вона проводить разом, і врешт-решт це дає можливість називатися найталановитішою сім’єю України. Дух свята, який витав в цей день в Українському домі, де гостей фестивалю розважали фольклорні гурти «Буття», «Гук» та «Маленькі бойки», підживлював аромат ванілі. Це одна з учасниць фестивалю Ганна Бут принесла з собою тесто, щоб навчити бажаючих пекти голубів та жайворонків.
— Беремо тісто в руки, ліпимо з нього дві качалочки: одну довшу, а другу — коротшу. Тепер заплітаємо їх у вузлик, з одного боку робимо пальчиками дзьобик, а з іншого ножиком вирізаємо крильця — голуб готовий. Почекаймо доки тісто підійде, а потім поставимо його в духовку, — пояснювала Ганна Павлівна Бут кільком дівчаткам, що стояли навколо неї і ліпили на столі голубів.
Згодом навколо столу Ганни Павлівни яблуку ніде було впасти: усім хотілося скуштувати справжнього обрядового печива, та ще й зробленого власними руками.
— Раніше таке печиво випікали, коли йшли зустрічати весну, — кожна господиня виліплювала 40 жайворонків чи голубів. Діти йшли на високу гору, співали пісень і несли у подарунок весні ці пташечки, — розповідала Ганна Павлівна, доки печиво пеклося у духовці (господиня принесла з собою не тільки тісто, а й маленьку духовку, де його можна спекти). — Такі ж самі голуби ліплять й для прикрашання весільних короваїв, просто готують інше тісто, а принцип ліплення залишається той же. Нині ж про цей звичай мало хто пам’ятає. От своїх дітей уже навчила, і не тільки випіканню печива, а й народним пісням (діти Ганни Павлівни створили фольклорний колектив «Буття», який теж брав участь у фестивалі).
Саме такі родини й взяли участь у фестивалі «Родовід», який ще раз нагадав про давні українські традиції і довів, що своє дозвілля можна проводити з користю для усієї родини.