Учені показали, що сприймання кольору в дорослих і в маленьких дітей відбувається в різних півкулях мозку. Причиною зміщення, на думку дослідників, є оволодіння мовою, повідомляє Nature з посиланням на статті в часописі Proceedings of the National Academy of Sciences. Відомо, що в дорослих людей процеси, пов’язані зі сприйманням кольору, відбуваються переважно в лівій півкулі мозку. У лівій півкулі також, як правило, відбуваються процеси, пов’язані з мовною діяльністю. Пол Кей із Каліфорнійського університету в Берклі і його колеги з декількох університетів США і Великої Британії поставили собі за мету з’ясувати, чи пов’язані ці факти: чи знаходиться «центр» сприймання кольору в лівій півкулі з самого спочатку, чи переміщується туди з розвитком у людини мовних навичок. Вплив мови на сприймання кольору розглядався в багатьох попередніх дослідженнях, однак істинні його масштаби та властивості невідомі.
Двом групам випробуваних — дорослим і дітям у віці від чотирьох до шести місяців — пред’являлися колірні стимули. Стимул з’являвся у випадковому місці на тлі іншого кольору, дослідники заміряли, як швидко випробуваний звертає на нього увагу. Дорослі реагували швидше, якщо стимул з’являвся в правій половині поля зору, яке контролюється правою півкулею. Діти ж, навпаки, швидше звертали увагу на стимул в лівій половині поля зору.
Кей вважає, що це цілком може пояснюватися впливом мови: оволодівши нею, людина думає про колір, застосовує інструменти мови (наприклад, несвідомо звертається до відомих їй назв кольорів). Автори визнають, що явище, яке спостерігається, можна пояснити й іншими чинниками, але дана гіпотеза підтверджується іншим дослідженням, виконаним Кеєм у співпраці з колегами з Гонконгу.
За допомогою функціонального магнітного резонансу вивчалася активність зон мозку, відповідальних за добір слів. Виявилося, що ці зони активізуються сильніше, коли люди спостерігають кольори, для яких їхньою рідною мовою слово підібрати легко (червоний, зелений) і слабше, коли підібрати назву для кольору, який спостерігається, важко (наприклад, для рожевувато-бежового чи зеленувато-синього). На думку Кея, це ще один непрямий доказ участі мови в сприйманні кольору.
Ідея про те, що мова впливає на сприймання людиною довкілля, відома як гіпотеза Сепіра-Ворфа (Едвард Сепір і Бенджамін Ворф — американські лінгвісти першої половини двадцятого сторіччя). Прямих її доказів досі не отримано, але результати Кея можна вважати непрямим підтвердженням.
