Склала Ніна ХМЕЛЄВА, арту Кузьму, першого директора київського Центру сучасного мистецтва, заснованого на кошти мільярдера-філантропа Джорджа Сороса, обрано одним з кураторів П’ятої європейської бієнале «Маніфести». Бієнале — міжнародні виставки, що проводяться раз на два роки — своєрідні концептуальні огляди актуального мистецтва, що фіксують сучасні досягнення, задають тенденції, моду і стратегії його розвитку. Порівняно з Венеціанською бієнале або бієнале у Сан-Пауло, «Маніфеста» досить молода — існує тільки з 1996 року. Але цей форум уже міцно зайняв місце у графіку життя світового художнього істеблішменту і може похвалитися як популярністю, так і впливом.
Певному снобізму заходу сприяє сепарація: «Маніфеста» — європейська бієнале і представляє мистецтво Старого Світу. Задумана як місце художнього діалогу цивілізованої і посттоталітарної Європи, сьогодні вона вимушено перетворюється на престижний закритий клуб: географічні обмеження не сприяють широкій грі у політичну коректність із залученням кураторів і художників з країн третього світу та інших новомодних компромісів епохи глобалізації. З другого боку, «Маніфеста» — той рідкісний випадок, коли паспорт громадянина США є швидше мінусом, ніж плюсом.
У Марти Кузьми американський паспорт, але вона вправі називати себе куратором і міжнародним, і європейським, і українським. У 1993 році, залишивши престижну роботу у нью-йоркському Міжнародному центрі фотографії, вона прийняла пропозицію очолити перший Центр сучасного мистецтва на батьківщині своїх предків. Пані Кузьма згадує: «Я дуже боялася київської ситуації. Моя робота у США була пов’язана з організаціями, які професіонально займалися художніми виставками, а тут — щойно створений Фонд, у якому повинні були мати програму з сучасного мистецтва, але не дуже уявляли, що це таке. Чесно скажу: тоді я дуже обережно ставилася до діяльності Фонду Сороса в Україні». Але все ж куратор зважилася, і від цього виграли всі.
Саме Марта Кузьма сформувала у Києві першу структуру, що професіонально зайнялася альтернативним мистецтвом. Активність, професіоналізм та впевненість Марти, а також її міжнародні зв’язки допомогли цьому мистецтву проявитися у свідомості українського суспільства, як реальне і дуже виразне явище. Більше того, Марті вдалося переконати Джорджа Сороса у необхідності окремого фінансування спеціального місця для експонування і вивчення сучасного мистецтва — і Київ став єдиним містом у міжнародній мережі Центрів сучасного мистецтва Сороса, де саме приміщення Центру було створено на грант Фонду. Певним планам Марти Кузьми збутися не вдалося — у роки своєї роботи в Україні вона не змогла переконати тутешніх чиновників від культури у необхідності підтримки сучасного мистецтва, не здійснила своєї мрії про участь України у Венеціанській бієнале. Але докладені нею зусилля для розвитку, підтримки і пропаганди contemporary art у нашій країні принесли свої плоди: вже ніхто не міг робити вигляд, що такого мистецтва тут не існує; українські художники і куратори отримали можливість представляти свої роботи на престижних виставках світу, професіонально удосконалюватися у вузах США і Канади; відкрився Центр сучасного мистецтва Сороса в Одесі; київська публіка змогла взаємодіяти з етапними досягненнями сучасного мистецтва — почути лекції куратора Акілле Боніто Оливи, побачити твори художників Білла Віоли, Йозефа Бойса, італійського об’єднання «Arte Povera».
З другого боку, як керівник українського ЦСМ Марта змогла зав’язати нові контакти у міжнародному художньому середовищі і реалізувати резонансні проекти. Рецензію на її грандіозний кураторський проект «Алхімічна капітуляція» на військовому кораблі у Криму вмістила «The New York Times», а київська виставка «Opera formosa» (плід співпраці з італійськими кураторами Нікколо Аста та Джуліо Алессандрі) виявилася культурною подією міжнародного значення. Адже її учасником став майже легендарний класик сучасного мистецтва Яніс Кунелліс. «Це було просто неймовірно, що Кунелліс справді приїхав, — говорить Марта Кузьма, — річ навіть не в тому, що він відвідав Україну. Просто унікально, що Кунелліс приїжджає куди-небудь у світі на два тижні і будує проект! Як творча особистість, він любить вникнути у глибинну суть, у саме коріння культури певного регіону: в своїй інсталяції він використав справжні церковні дзвони з музейних зібрань України. І так само легко, як здатний Кунелліс вникнути в яку-небудь ситуацію, він може відійти від неї. Він міг запросто дозволити собі покинути Україну через день, якби відчув у чомусь фальш. Кунелліс — людина, яка цілком контролює свою художню ситуацію. Дуже небагато художників світу можуть собі це дозволити».
У січні 2000 року пані Кузьма очолила програму сучасного мистецтва вашингтонського музею «Corcoran Gallery», розташованого поблизу Білого дому. Але консерватизм і манірність американської столиці розчарували Марту. Вона захистила дисертацію у Лондоні і отримала престижну пропозицію від «Маніфести». Бієнале відбудеться у 2004 році в Країні Басків, у Сан-Себастьяні, і робота над ним ведеться вже зараз. Співкуратором американської українки є італійський авторитет у галузі сучасного мистецтва Массиміліано Джіоні. Пані Кузьма так коментує черговий поворот своєї кар’єри: «Поки я ще точно не сформулювала, чим це призначення є для мене — все здається абсолютно новим. Але ми з Массиміліано Джіоні усвідомлюємо, що робота над таким проектом може означати для процесу contemporary art всередині глобального навколишнього середовища. Сан-Себастьян зовсім не глобальне місце. Це красиве місто біля моря, але велику роль в його житті відіграє сепаратистський рух ЕТА, що створює чимало проблем для Іспанії. Не дуже відмінних від тих, що створювала Україна для Росії в роки СРСР або сьогоднішній Крим для України. Вважаю, організаторів «Маніфести» не в останню чергу зацікавив мій досвід роботи над проектом «Алхімічна капітуляція» у Севастополі».
Цілком ймовірно, що українських художників буде представлено на «Маніфесті 5». Цієї весни куратори бієнале Массиміліано Джіоні та Марта Кузьма відвідають Україну і, звичайно, уважно дивитимуться тутешнє актуальне мистецтво.
