Нещодавно видавництво «Либідь» випустило книгу «Греки на українських теренах» (Нариси з етнічної історії, документи, матеріали, карти), підготовлену Інститутом історії України НАНУ за участю Повноважного і Надзвичайного посла Греції в Україні Дімітріса Кондумаса. Це, по суті, енциклопедія, яка всебічно, хоча й стисло, описує життя- буття греків на землях нашої країни протягом кількох тисяч років. На додаток до високого наукового рівня, книга має ще одне неабияке достоїнство — вона може зацікавити будь-кого. Про що говорять вже назви її розділів, такі як «У плині історії», «Грецькі аристократичні роди в Україні», «Особистості — видатні українські греки».
Давньогрецькі торгові колонії з’явилися на території сучасної України в античні часи, більш як 2,5 тисячі років тому. Через них місцеві племена знайомилися з надбанням передової європейської цивілізації того часу — давньогрецької. Пізніше, в часи Візантійської імперії, греки принесли до нас християнську релігію та культуру, перших єпископів, перші храми, перші книги.
Академік Валерій Смолій нагадує у передмові до книги, що національні проблеми є одним із поважних чинників сучасної історії, політики, суспільного життя, бо нації все не поспішають помирати, як це прогнозують деякі філософи постмодерну. На жаль, на земній кулі зараз немає жодного регіону, вільного від етнічних вибухів, проявів націоналізму. Через те дуже суттєвим є той факт, що автори нової книги — Марія Дмитренко, Володимир Литвин, Валерій Томазов, Лариса Яковлева та Олесь Ясь — сповідують велику повагу до історії та особистостей грецької національної меншини, занесеної вітрами історії на наші землі.
Книга насичена надзвичайно цікавими фактами. Читач узнає, наприклад, що перші колонії-поселення греків у північному Причорномор’ї з’явилися в VII ст. до нашої ери, недалеко від сучасного Очакова, і безперервно існували понад тисячу років. 437 року до н.е. тут навіть побувала афінська ескадра на чолі зі славетним Періклом. А місто Ольвію (Миколаївська область) відвідала ще більш славетна особа — історик Геродот, «батько історії». Так почався відлік писемної історії в тих краях. У ранньому середньовіччі, після нашестя кочівників, яке змело античні причорноморські міста, сюди розповсюдилася влада Візантії, а разом з нею — християнство. Починають формуватися перші єпархії, такі як Херсонеська, Готська, Фуллська. Знову поширюється грецька мова; яка до самого татарського вторгнення була у середньовічному Криму мовою спілкування між аланами, євреями, чорними болгарами, хозарами та ін.
У розділі «Грецькі аристократичні роди в Україні» йдеться про знатних українських греків, про такі родини, як Левицькі, Драгоманові, Урсали, Аркаси та ін. (згадано майже 200 родин). Багато греків було серед козацької старшини, малоросійського дворянства, серед заможних торгових людей. Так, родовід греків Іпсіланті сягає ХII ст.; рід цей зіграв неабияку роль у визвольній боротьбі греків за незалежність. Відомими в українській історії є також Капністи — мореплавці, військові й державні діячі, літератори. Не забуті в книзі такі видатні люди, як Київський цивільний губернатор Іван Фундуклей, меценат, благодійник, вчений, талановитий адміністратор, або Архип Куїнджі, відомий маляр.
«Документи і матеріали» — то особливий розділ, бо більшість наведених документів вводиться в обіг уперше, а інтерес вони викликають хіба не більший, ніж інші частини нової книги. Тут читаємо, для прикладу, «Лист Ради Маріупольського союзу грецького народу Українській Центральній раді з подякою за надання грецькому народові національної автономії» (1917). Трохи згодом натрапляємо на такі документи, як «Функції отдела национальных меншин НКВД» (1922 рік) чи «Единственный путь для развития греков и участия их в политическом и культурном строительстве Советской власти — продолжение руссификации» (1925 рік).
Бібліографія книги «Греки на теренах України» містить понад 3000 позицій і має неабияку самостійну наукову цінність. Ось що, однак, кидається у вічі — до бібліографії не ввійшло жодного іномовного історичного джерела, навіть грецькомовного. Це не тільки знижує її цінність, але й характеризує рівень можливостей науковців, замкнутих, як і раніше, у російськомовних перекладах та джерелах. Але то лише деталь. Дозволю собі висловити надію, що «Греки на українських теренах» — то тільки перша книга великої, у багато десятків томів Енциклопедії, яку буде присвячено нашим землякам татарам, болгарам, угорцям, полякам, євреям, караїмам та багатьом іншим громадянам України.
