Хоча глава Української держави і заявив на засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи у Страсбурзі, що Голодомор 1932—1933 років несправедливо вважати геноцидом українського народу, а представник правлячої коаліції навіть запропонував внести зміни в українське законодавство, у світі все ж не стало менше країн, які готові говорити правду. Однією з них є Канада, яка завжди підтримувала нашу державу в справі засудження злочинів сталінізму й зараз дотримується принципу солідарності з українською нацією (тут ми маємо на увазі народ, а не його владу), яка не забуває страшної трагедії, що розігралася на початку 1930-х років на українській землі. І логіку канадців зрозуміти легко: хоч би якими були заяви високих політиків, факт залишається фактом. Ситуацію, коли щодня 25 тис. людей помирають голодною смертю, бо в них забрали усе продовольство, не можна назвати інакше, як геноцидом. Геноцидом, який травмував українську націю, як не змогла травмувати навіть війна, який залишив глибокі соціальні, психологічні шрами в душах українців.
Днями депутати Національної асамблеї Квебеку (другої за чисельністю населення канадської провінції) одноголосно прийняли законопроект щодо визнання Голодомору 1932—1933 рp. геноцидом українського народу та проголосили День пам’яті жертв Голодомору. Як повідомляє офіційний сайт Національної асамблеї, «білль 390», як називається цей закон, визначає Голодомор «актом геноциду українського народу в Україні 1932—1933 рр., жертвами якого стали мільйони українців. Голод був штучно створений радянським режимом Йосипа Сталіна, щоб знищити прагнення українського народу до побудови вільної та незалежної Української держави». Національній асамблеї цей законопроект представила канадський парламентар Луїза Бодуен. Відповідно до затвердженого документа, кожну четверту суботу листопада встановлено як День пам’яті жертв Голодомору. Як відзначили на засіданні асамблеї квебекські депутати, цей закон є продовженням законодавчих актів щодо Голодомору: указу президента України від 1998 року, який було схвалено Верховною Радою України 2006 року; закону про Голодомор, який одностайно був прийнятий парламентом Канади 2008 року, а також відповідних актів, які були прийняті законодавчими зборами провінцій Альберта, Саскачеван, Манітоба та Онтаріо і визнавали Голодомор 1932—1933 рр. геноцидом українського народу.
Сам законопроект пройшов довгий час до свого прийняття — вперше його було представлено у листопаді минулого року. Ігор Юхновський, голова Українського інституту національної пам’яті, з цього приводу стверджує: «Я вважаю цей крок дуже благородним і дуже порядним, адже така позиція парламенту Квебеку відповідає істині, яка насправді мала місце. Бо ж дійсно існувало умисне вбивство голодом і воно стосувалося саме української етнічної групи селян. З цього приводу ми направили доповідну записку до Президента України, а також у газеті «День» опублікували свою заяву з цього питання». Нагадаємо, що сам історичний факт Голодомору 1932—1933 років в Україні визнали в офіційних документах понад 70 країн світу. Актом геноциду Голодомор назвали президенти, глави урядів і парламентів 26-ти країн. Важливим у політичному плані стало ухвалення 58-ю сесією Генасамблеї ООН Спільної заяви з нагоди 70-тої річниці Голодомору — Великого голоду 1932—1933 років в Україні, поширеної як офіційний документ. Співавторами заяви (а по суті декларації) стали 36 держав — членів ООН. Тоді події 1932—1933 років були визнані національною трагедією й відтоді на міжнародному рівні називаються Голодомором.
