Одна з його вишиванок вже поїхала у Британію. Сам же він у власному гардеробі має аж сім вишитих сорочок. Малює гарно й вишиває гарно — це Юрко Нечипор. Його мама Людмила Матвіївна пригадує, що класний керівник Луцького обласного ліцею-інтернату про кожного зі своїх учнів придумала віршовані рядки, у яких визначала його таланти і якості, а зал мав вгадати ім’я. Щодо її сина, то особливо напружувати думку не довелося: про те, що Юра Нечипор гарно вишиває, у ліцеї доборе відомо. Звідки таке захоплення, не дуже властиве хлопцям? Перший раз голку з ниткою хлопець узяв у восьмому класі. У їхньому домі вишиває мама. Якось і йому захотілося зробити на тканині хрестик. Продовжилася спроба тим, що він... вишив салфетку, а тоді і рушничок, яким накривають великодній кошик. А тоді і два великі рушники, які нині прикрашають ікони у домі Нечипорів. Можливо, на цьому експерименти й закінчилися б, бо інтерес було вгамовано, але на очі хлопця потрапила старовинна сорочка з оригінальним орнаментом, вишитим чорними, жовтими і коричневими нитками. І таку ж вишив собі.
Нині Юра Нечипор — студент Київського університету харчових технологій зі спеціальності «промислова біотехнологія». І вже вишив для себе вісім сорочок. Одну, щоправда, випросив знайомий, коли їхав на навчання у Велику Британію. Там, чув, для українців престижно ходити у вишиванках... Другу Юрко подарував товаришеві. А врешті ходить. Найбільше любить вишиту білим по чорному, бо вона гарно пасує до джинсів. За вишиванку йому у столиці пропонували три тисячі доларів, бо ж «ексклюзив», нитки взяв такі, що здалеку виглядають, наче бісер. У Києві, каже хлопець, люди у будень ходять у вишиванках частіше, ніж у рідному Луцьку. Одна з останніх його робіт теж досить оригінальна. Це вишиванка білим по білому. Ніжний, елегантний рисунок, а яка якісна делікатна робота! На вишивках Юрка Нечипора на зворотному боці ви не знайдете жодного вузлика, жодної помарки. Хрестики невеличкі, здається, що це й не вишивка, а малюнок. Настільки досконало.
Проте мама каже, що сина цікавить не лише народне мистецтво. Як і тато, Юрій Йосипович, він знає ще й усяку чоловічу роботу. І пофарбує, і забетонує, змурує, заштукатурить, і плитку покладе...
