Учора за парти сіли десятки тисяч першокурсників по всій Україні. Навряд чи зараз хтось із них глибоко замислюється, які перспективи на них чекають після закінчення вишу. Над цим сьогодні ламають голови керівництво і викладачі університетів. А думати, відверто кажучи, є над чим. Національний університет «Острозька академія» та Волинський національний університет ім. Лесі Українки за останні роки можуть пишатися своїми здобутками, проте й тут робота над самовдосконаленням не вщухає. У цих університетах переконані, що випускник має бути не просто фахівцем, а повинен мати тверду світоглядну платформу. Тому початок навчального року ми використали для того, щоб саме в Острозі та Луцьку поговорити про перспективи непростого завдання — формування зрілого громадянина.
МИКОЛА ЖУЛИНСЬКИЙ: «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ОСОБИСТІСТЬ ПОТРІБНО ФОРМУВАТИ НА ОСНОВІ ФІЛОСОФСЬКИХ ЗНАНЬ»
У Національному університеті «Острозька академія» 30 серпня відбулася церемонія інавгурації — урочиста посвята першокурсників у спудеї цього навчального закладу, в якій традиційно взяв участь, не зважаючи на свою зайнятість, директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка, співголова Наглядової ради НаУОА, академік Острозького академічного братства Микола Григорович Жулинський.
— В Острозькій академії постійно наголошують на необхідності втілення у нашій державі нової концепції вищої освіти, яка передбачає формування не лише професіонала, а й прогресивного громадянина своєї країни. На вашу думку, виші, яким нещодавно надано статус самоврядних (автономних) дослідницьких національних вищих навчальних закладів, до переліку яких увійшла й Острозька академія, зможуть виконати функцію реформування української освіти, чи це стане черговою формальністю?
— Динаміка освітніх реформ, хоча вони в нашій державі далеко не кардинальні, все-таки дає підстави говорити про можливість модернізації освіти, яка б відповідала вимогам ХХІ століття. Крім тих вишів, що отримали нещодавно статус автономних дослідницьких навчальних закладів, є й інші університети в Україні, які, безперечно, мають включитися у процеси втілення нової концепції вищої освіти. На мою думку, найважливіший пріоритет сьогодні — інтегруватися у світовий, передусім, європейський освітній простір, але водночас залишити своєрідність та національну специфічність, яка була характерна для нас навіть у період бездержавності. Я є прихильником дуже обережного засвоєння деяких принципів і вимог Болонського процесу. Недоліки є навіть у позитивних нововведеннях, як наприклад, зовнішнє оцінювання. Ми бачимо, що багато випускників загальноосвітніх закладів намагаються сконцентрувати увагу на тих предметах, які для них є головними при вступі, а решта залишається поза увагою.
Інтелектуальну особистість передусім потрібно формувати на основі філософських знань. Ідея класичного університету, коли філософія та культура є визначальними дисциплінами, має бути домінантною у реформуванні нашої освітньої системи. Втім, до цього потрібно ставитися специфічно і розуміти, що є Острозька академія, Києво-Могилянська академія та інші університети, які мають свої традиції. Потрібно завжди пам’ятати, що без традицій формування людини й особистості, які передаються з покоління в покоління, університет не зможе існувати і здобути світове визнання.
— Міністерство освіти та науки України часто звинувачують у тому, що воно сліпо запозичує західний досвід у сфері освіти, не враховуючи при цьому українських реалій. Що, на вашу думку, доречно використовувати в Україні з європейського досвіду, а які традиції української освіти все-таки варто залишити?
— Наша мета сьогодні — дати молодому українському поколінню якісну класичну освіту, яка, безумовно, як я вже сказав, базуватиметься на традиціях провідних навчальних закладів. Наші університети мають бути інтегровані у Болонський процес, про який ми останнім часом дуже часто говоримо, і мати абсолютно рівноправний діалог із європейськими навчальними закладами. Наш студент не повинен почуватися нижчим в інтелектуальному плані за студента будь-якої європейської країни. Відтак, поряд із тим, що ми хочемо швидко інтегруватися у світовий освітній простір, потрібно пам’ятати про свої національні освітні традиції, які нічим не гірші від європейських. Адже наші українці свого часу навчалися і в Сорбонні, і в Падуанському, і Болонському університетах, і вписали свою яскраву сторінку в історію світової освіти. Тому паралельно із запозиченням європейського досвіду в сфері освіти ми передусім повинні продовжувати і розвивати свої національні освітні традиції.
— Досягнень у Національного університету «Острозька академія» минулого навчального року дуже багато. Як голова спостережної ради академії які перспективи ви бачите для нього в ближчому і дальшому майбутньому?
— Я б дуже хотів, щоб Національний університет «Острозька академія» залишився яскравим, самобутнім і багато в чому неповторним навчальним закладом. Для цього, безумовно, потрібно відроджувати культурно-освітні традиції академії ХVI ст., які мають домінувати в освітній політиці навчального закладу. Відтак Острозька академія має всі передумови для того, щоб створити інтеграційні потоки, які можуть об’єднувати нас із іншими провідними університетами Європи. Втілення цієї ідеї, безперечно, залежатиме від того, на якому рівні відбуватимуться науково-дослідна робота викладачів та студентів, міжнародний обмін науковцями та студентами. Якщо врахувати ту динаміку, яку пройшов Національний університет «Острозька академія» за п’ятнадцять років, то цей навчальний заклад має досить хороші перспективи.
ВІКТОР НАБРУСКО: «ЩОБ БУТИ ЗАТРЕБУВАНИМ, ПОТРІБНО БУТИ САМОДОСТАТНІМ»
Із Волинським національним університетом, точніше, з його попередником — Луцьким педагогічним інститутом — Віктора Івановича НАБРУСКА, президента Національної радіокомпанії України поєднують найперше родинні зв’язки. Виступаючи з інавгураційною лекцією, він принагідно показав велику випускну світлину новоспечених вчителів історії та української мови — другого випуску тодішнього історико-філологічного факультету, котрий 1957 року закінчувала його мама. Набруско каже, що з Волинським університетом його, пов’язують «енергетична, емоційно-психологічна близькість». Можливо, це і стало однією з причин того, що його запросили прочитати інавгураційну лекцію на тему «Національна ідентичність, моральні обереги, досконалість технологій — цивілізаційний поступ України».
Отож, після лекції запитала Віктора Івановича, а що б він порадив молодим людям, які тільки вступили в університет. Як їм сьогодні «робити себе»?
— Для цього треба стати самостійним! Треба вибудувати собі модель життя поза домом батьків, поза допомогою батьків. Я на факультет журналістики вступив, між іншим, лише з третього разу, бо спочатку вступав на історичний факультет, але не міг туди пройти, бо не був членом партії і не мав досвіду практичної роботи. Та якщо у перший рік у Київ я їхав з мамою, то вже наступного у Львів їхав сам. І студентом факультету журналістики став лише тоді, коли вже мав власні друковані праці. На жаль, нині в Україні відбувається немало дурниць зі вступом, із різними пільгами. Тестування і сертифікати направду добра справа, і я знаю немало сільських талановитих дітей, які завдяки їм вступили у престижні українські вузи. Але нині немало вступників із серйозним знаннєвим капіталом не змогли потрапити в університети. Можливо, для пільговиків варто визначити окремі місця, бо вони теж мають Богом дане місце у цьому житті, вони теж мусять себе зреалізувати і серед них теж немало талановитих дітей, але це ж не всі талановиті діти!
Сьогодні треба бути й самодостатнім, щоб бути потім затребуваним. Державного ж замовлення все менше, і в багатьох вишах нині п’ять років навчання — це лише період прихованого безробіття. Батьки знайшли гроші, заплатили за навчання на престижному факультеті, а що завтра? Це теж проблема. Дитина отримала передишку, а потім вона просто не готова вчитися. Тому мені приємно, що це не стосується Волинського національного університету, котрий займає високі позиції в рейтингових опитуваннях працедавців.
— Які враження справила на вас цьогорічна інавгурація у ВНУ? Студенти у мантіях урочистою ходою пройшли містом, колону очолював оркестр барабанщиць. У кращих традиціях класичних університетів відбулося посвячення у студенти.
— Дійство, справді, прекрасне. Мені казали, що такі урочистості — у суто університетському стилі — впроваджені з ініціативи ректора професора Ігоря Коцана. Я спілкувався зі студентами, і мені імпонують їхні очі, в яких ще є прагнення вчитися, досягнути у житті не просто «чогось», а висот. Знання — це найдорожчий товар, це товар, який і ціни немає. І серйозна місія України як держави — дати цим дітям належну освіту і належну роботу. У цьому глобалізованому світі треба мати своє обличчя, а це своя економіка, своя культура, своя мова, своя духовність, свої світоглядні позиції. Я викладаю у Київському університеті і знаю, скільки солідних експертів із Європи ведуть переговори, переманюють із різних українських ВНЗ нашу майбутню інтелектуальну еліту. Мені б не хотілося, щоб нинішні першокурсники ВНЗ, котрий закінчувала і моя мама, в майбутньому стали лише донорами для чужих країн.
P. S. До слова, інавгураційні урочистості для найголовнішого волинського вишу стали пам’ятними ще й тому, що голова Волинської обласної держадміністрації Микола Романюк повідомив: університету передано територію і споруди колишнього військового містечка. А це 8 гектарів землі майже у центрі Луцька, де буде споруджено уже студентське містечко.
