Як голові НАТО Андерсу Фог Расмуссену доведеться зіткнутися з безліччю проблем, жодні з них не є такими лячними, як пошук виграшної стратегії щодо війни в Афганістані й поліпшення відносин з колишнім ворогом у холодній війні — Росією.
56-річний датчанин стане першим колишнім прем’єр-міністром, який очолить військовий альянс. Він займе посаду Генерального секретаря в суботу. Поки на цій позиції голландець Яап де Хооп Схеффер.
Пріоритетним завданням для нього буде пошук успішних шляхів у війні з бойовиками Талібану в Афганістані, щоб війська НАТО можна було вивести.
Це буде непросто, бо виступи проти афганського уряду, який підтримує Захід, постійно посилюються, незважаючи на зростаючу міжнародну присутність, яка датується з моменту після атак на Сполучені Штати 11 вересня 2001.
«Ніякий інший Генеральний секретар не заступав на посаду в ситуації, коли НАТО веде активну, важку й, дехто каже, ймовірно, приречену на поразку війну», — сказав Томаш Валасек, аналітик Центру європейських реформ.
«Афганістан забезпечить до 90% головного болю для нового Генсека, однак, за іронією долі, крім того, що йому доведеться займатися такою непопулярною роботою, як змушення урядів надіслати більше військ і грошей, у нього й вибір досить обмежений».
Расмуссен намагатиметься умовити впертих європейських союзників на забезпечення більшої кількості військ, грошей та інших ресурсів у той час, коли опитування думок свідчать, що громадська підтримка війни знижується зі зростанням втрат.
Йому також треба буде докласти зусиль для інтенсифікації навчання Альянсом афганської поліції й сил охорони правопорядку — так, щоб війська НАТО змогли піти.
НАТО заявляє, що його Міжнародні сили сприяння безпеці, ISAF, основна функція яких полягає в тому, щоб допомогти афганському уряду забезпечити безпеку, нараховує в Афганістані 64 500 військових. Серед них 29 950 — американців.
Загальна чисельність розквартированих у Афганістані іноземних військ — 100 тис.
КАРИКАТУРНА КРИЗА
Початок чотирирічного терміну Рассмусена збігається з посиленням занепокоєння Заходу з приводу ісламістського екстремізму, поширення ядерної зброї, небажання Росії віддавати свій вплив на колишніх радянських територіях на користь НАТО, а також безпеки енергопостачання.
Його минулий досвід політика може допомогти йому, також він може отримати вигоду з поліпшення відносин між США та європейськими союзниками, що сталося після того, як Барак Обама змінив на посаді американського президента Джорджа Буша, говорять експерти.
Однак він стає до виконання своїх обов’язків за наявності перешкод у відносинах з ісламським світом, де війська НАТО можуть зіткнутися із серйозними загрозами безпеки — через скандал з карикатурами на пророка Мухаммеда в датській газеті 2006 року.
Туреччина, переважно мусульманська країна й учасник Альянсу з 28 членів, із самого початку виступила проти його призначення й стала критикувати його за те, що він не вибачився за карикатури, публікація яких спровокувала заворушення й невдоволення в мусульманських країнах.
Туреччина умовилася лише після того, як Обама виступив на саміті 60-річчя НАТО в квітні, й консенсус з приводу Расмуссена був досягнутий.
Забезпечення правильного способу дій щодо Туреччини буде також важливим для ще одного з пріоритетних його завдань — посилення співпраці НАТО та Євросоюзу. Відносини ускладнилися після сварки Анкари з учасником Євросоюзу Кіпром. Ця незлагода — одна з декількох проблем на шляху вступу Туреччини до ЄС.
Расмуссену, який також підтримував очолюване американцями вторгнення до Іраку 2003 р., знадобиться чимало політичної майстерності у відносинах з Москвою. Зв’язки з нею потроху налагоджуються після того, як були заморожені через коротку торішню війну Росії з кандидатом до НАТО Грузією.
Валасек сказав, що важливо буде знайти точку балансу у відносинах з Росією — визнати її значущість як стратегічного партнера з питань світової безпеки й при цьому не зачепити країн колишнього східного блоку, занепокоєних інтервенцією Москви в Грузії.
«Це дуже непроста рівновага, — сказав він. — Її намагалися знайти попередні Генеральні секретарі».
Прес-секретар НАТО Джеймс Аппатурай сказав, що, незважаючи на невдоволення з боку Росії східною експансією Альянсу, особливо пропозицією щодо вступу колишнім радянським республікам Грузії й Україні, двері НАТО залишаються відкритими для всіх, хто відповідає критеріям.
ПОЛІТИЧНИЙ ДОСВІД
Карл-Хайнц Камп з Оборонного коледжу НАТО в Римі сказав, що політичний досвід Расмуссена має — хоча б на початку — допомогти йому в прямому спілкуванні з такими вирішальними особами, як французький президент Ніколя Саркозі та німецький канцлер Ангела Меркель.
«Як колишній прем’єр-міністр у своєму власному сприйнятті він буде перебувати на зовсім іншому рівні влади й впливу», — сказав він.
«Він звик до спілкування безпосередньо з главами урядів. Йому знайомі «саркозі» й «меркель» цього світу. Це може означати, що він зможе змінити ситуацію — в тому, що було надто складним для його попередників».
Це також допоможе йому в розробці нового документу про стратегічні завдання Альянсу, який замінить попередній, датований 1999 роком.
У документі, який має бути ухвалений на саміті НАТО наприкінці наступного року, йтиметься про основні питання безпеки НАТО, включаючи відносини з Росією, а також про такі проблеми, як пошук балансу між оборонними військовими силами й експедиційними.
