У будь-якого громадянина України, якщо хоча б на хвилинку задуматися про те, що в країні сьогодні відсутній міністр фінансів, міністр закордонних справ, відсторонений від роботи міністр внутрішніх справ, пішов на лікарняний генеральний прокурор, подав у відставку голова Секретаріату Президента, а заступник голови СБУ взагалі перебуває в розшуку, мимовільно виникає думка — а хто ж відстежує стан державної безпеки в Україні? Так, є Президент, прем’єр-міністр та голова Верховної Ради, але, по суті, «обезголовлені» ряд міністерств, Генеральна прокуратура, частково СБУ і Секретаріат Президента. Через гостру боротьбу між політичними силами і частковий тиск ззовні, наприклад, Росії, з початку поточного року по черзі подавали у відставку високопоставлені чиновники і також по черзі їхнє місце залишається вакантним. Навколо цього підіймається великий шум, але результат колишній — в.о, в.о, в.о. Так сталося з міністром фінансів Віктором Пинзеником у лютому, з міністром закордонних справ Володимиром Огризком у березні, Віктор Балога заявляє, що написав заяву про відставку з посади голови Секретаріату Президента ще у квітні, але прийняли її лише зараз, а у травні — скандал і відсторонення міністра МВС Юрія Луценка, така ж історія із заступником голови СБУ Тиберієм Дурдинцем, і відхід на лікарняний генерального прокурора Олександра Медведька. За відповіддю на вищезазначене запитання «День».
Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії МЗС України:
— Все це наслідок системної кризи, в якій ми знаходимося вже досить тривалий час, але тут слід зазначити, що до кризи політичної і економічної тепер додалася ще і державна криза. Якраз перелічені вами відставки високопосадовців тому яскраве підтвердження — це слабкість державних інститутів, руйнування держави як такої. На сьогодні ми бачимо, що на зовнішні і внутрішні виклики українська держава не здатна протистояти. На жаль, нинішня еліта, яка перебуває при владі, й так звана опозиція не займаються державним будівництвом. У нас багато політиків, але немає державників, які б піклувалися не про свою власну владу, а про Україну як державу. Сьогодні політична криза в країні точиться навколо завоювання політичної влади, а не будування держави. Я думаю, що й надалі розпад цієї влади буде продовжуватися — це процес втрати української державності. Звичайно, в цьому плані народ повинен відсторонити нинішню владу, сказавши своє слово на виборах, але тут знову виникає питання виборчого законодавства, яке треба змінювати тим же самим народним депутатам. Вони повинні відкрити прихід до влади нової генерації, дійсно національної еліти, яка б думала про націю і державу, а не про власне збагачення.
Юрій РУБАН, директор Національного інституту стратегічних досліджень:
— Треба визнати, що у нас з осені минулого року немає реальної коаліції і це факт, який не дає змогу цій так званій коаліції себе відтворювати, тобто заповнювати вакантні посади в уряді. Що стосується проблем державної безпеки, то вони дійсно є, і пов’язані вони з тими конституційними змінами, які були внесені в 2004 році. Вони розбалансували систему державного управління, а як наслідок — сферу національної безпеки. Та система, яка прописана в нинішній Конституції на рівні парламентсько-президентської республіки, вимагає зовсім іншого рівня відповідальності й зрілості політичних сил, якої в Україні немає.
Державна безпека — це іграшка у внутрішніх розкладах політичних сил України, ми давно втратили фундаментальну вимогу до національної безпеки, де має бути один голос і одна вертикаль управління. У сфері національної безпеки демократія закінчується у день виборів. Після оголошення результатів виборів повинна починатися жорстка ієрархічна система в прийнятті рішень. В Україні, нажаль, це втрачено. Тому, необхідні зміни до Конституції — це перше, а друге — нам треба не боятися частішепроводити вибори не дивлячись на всі заклинання, тому що тільки вибори формують механізм реальної відповідальності. Таким чином, національна безпека залежить і від нас з вами, бо ми обираємо політиків до влади.
Сергій ДАЦЮК, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»:
— Були присутні ті чи інші посадовці на своїх місцях, або не були, великого впливу на ситуацію вони не справляли — державна структура влади давно не виконує своїх функцій. За винятком, можливо, Віктора Пинзеника, якого щиро шкода, бо він показав себе не тільки професіональною людиною, але і людиною, яка щиро вболіває не за майбутні вибори, а за майбутнє України. Контроль за ситуацією в країні з тасуванням колоди політиків не збільшився і не зменшився, тому що, на мою думку, Україна на стовідсотково перебуває на зовнішньому управлінні. Єдина наша програма — це меморандум МВФ, а влада в Україні представляє собою репродуктор. Тому, виходячи з цього, відстежувати стан державної безпеки нікому.
