Минулого тижня я мав задоволення почути від Володимира Литвина, що він читає мою шпальту. В такому випадку я особливо зобов’язаний згадати про його відвідування Європейського парламенту в Брюсселі минулого тижня. Спікер Ради провів переговори з лідерами всіх найбільших політичних груп у нашому парламенті. Він виступав на позаплановому спільному засіданні Делегації ЄС—України Парламентського комітету зі співпраці та комітету із закордонних справ. Останнім, але не менш важливим було те, що він узяв участь у відвертій дискусії за закритими дверима з тими, хто щодня має справу з Україною, від усіх трьох установ ЄС, а саме, — Європейського парламенту, Європейської комісії та Ради ЄС, яких зібрав разом автор цього тексту.
Я завжди повторював, що чим більше українських візитів, тим краще. Після газової суперечки, під час економічної кризи, не говорячи вже про «комплекс» — використовую цей евфемізм — політичної ситуації в Україні, ця проста істина ще більш важлива, аніж колись. Саме тому я дуже радий, що цей візит відбувся.
Але цього тижня я хочу представити вашій увазі іншу українську подію, яка, як заплановано, має відбутися рівно через місяць. Я взяв почесний патронаж над конференцією, яка організовується в Європейському парламенті за методом Володимира Козявкіна. Багато хто з читачів може знати професора Козявкіна і його дуже ефективний спосіб лікування пацієнтів із церебральним паралічем, остеохондрозом, політравматизмом та органічним пошкодженням нервової системи. Тут, у Брюсселі, незважаючи на те, що з 17 тисяч пацієнтів сім тисяч прибули з Німеччини, Австрії, Швейцарії, Франції та США, переважна більшість прибула з країн ЄС.
Багато разів я чув українських політичних діячів, які говорили тут у парламенті, що Україна — велика країна, тому що вона добровільно відмовилася від свого ядерного арсеналу, тому що це країна, яка виробляє найбільші транспортні літаки в світі та ін. Це все правильно, але, чесно кажучи, це все абсолютно безвідносно до сьогоднішніх стосунків ЄС і України та її становища серед держав-членів ЄС.
Навпаки, конференція, яка організовується, дуже розумним чином просуває Україну та її наукові і медичні досягнення, які дійсно унікальні в світі, які вже принесли користь декільком тисячам громадян Європейського Союзу. В багатьох випадках ці люди повернулися до нормального життя. Український професор забезпечив їм лікування, яке вони не були спроможні отримати в лікарнях ЄС або клініках будь-якої з 27 держав-членів. На мою думку, це дуже важливо.
Я бачу великий потенціал у цьому заході, тому що це дійсно взаємовигідна ситуація — природне партнерство, в якому обидві сторони виявляються у виграші. Я можу тільки сподіватися, що ЄС буде «досить розумним», щоб брати участь у цьому, щоб метод Козявкіна був доступним для всіх нас у Європейському Союзі, всіх пацієнтів, які можуть бути повернені на ринок праці старіючого Старого Континенту.
Як я сказав раніше, це велика можливість для просування країни. Що б то не було, це саме той спосіб, який і має бути.
