Нині в театрі тривають репетиції, а 30 й 31 жовтня глядачів запросять на оновлену версію балету Євгена Станковича «Ніч перед Різдвом». Цю виставу поставлено до 200-річчя Миколи Гоголя, ювілей якого відзначатимуть наступного року.
Зібралися однодумці, які вирішили творче змінити балетну версію, створену ними ж 15 років тому: балетмейстер Віктор Литвинов, диригент Аллін Власенко та художник Марія Левитська. Генеральний директор театру Петро Чуприна нагадав, що перша постановка балету-фантазії мала величезний успіх у глядачів. Нинішня редакція включає нові музичні та хореографічні рішення, розвиток сюжетної лінії й, звісно, участь молодого покоління артистів.
Балетмейстер-постановник і співавтор лібрето (спільно з Олександром Белінським) Віктор Литвинов сказав: «Шкода, що ювілей Гоголя не трапляється щороку, — тоді «Ніч перед Різдвом» постійно була б у репертуарі нашого театру. Маю надію, що балет сподобається нинішньому поколінню глядачів, яке віддає перевагу інтернету перед читанням. Сподіваюся, що нашу виставу оцінить молодь завдяки фантасмагоричному дійству у виконанні талановитих артистів, які є співавторами балету».
— Я як музикант і диригент захоплююся «Ніччю перед Різдвом». Вважаю цей балет хореографічним шедевром, сказав Аллін Власенко. — Цікава партитура, хоч і дуже складна. Музика балету може стати підручником для багатьох композиторів, настільки різноманітними є прийоми, які використав Станкович: кожний персонаж виписаний, має свою характеристику. Балет можна назвати зримою музикою. Усі настрої глядачі побачать на сцені: гротеск, сарказм, гумор, пародію, й у цьому величезна заслуга хореографа, який зміг талановито прочитати музичний матеріал.
Балет-фантазія «Ніч перед Різдвом» — не перше звернення Євгена Станковича до творчості Миколи Васильовича Гоголя. Широко відомі його фольк-опера «Цвіт папороті», балет «Травнева ніч», а зараз композитор закінчує роботу над оперою «Страшна помста», яку Національна опера поставить наступного року.
— Світ, у якому ми живемо, має за собою дуже багато століть. Ми говоримо про Шекспіра, Моцарта, Бетховена, Баха, Достоєвського, Шевченка, Гоголя. Це люди, які позначили різноманітність майбутнього, те, з чого воно може складатися, — підкреслив Євген Станкович. — Гоголь увібрав у себе те, що виявилося для людства дуже важливим, його твори мають ті ознаки, що розвивалися в ХХ і ХХI століттях. Це й фантастика, й потік свідомості, й спільне існування в біполярних світах, і навіть трилери. Усе це походить з фольклору, з казок, легенд...
— Його образність унікальна й неабияк вплинула на багатьох композиторів. Гоголь став одним з найбільш втілюваних у музику авторів, як Шекспір і Пушкін. Близькість до музики, слово, що має внутрішню гармонію, дуже благодатну для створення музики, — бездонний колодязь, з якого можна черпати нескінченно. І для мене він один з найприйнятніших для музики письменників, я постійно кручуся біля його творів як музикант.
— Євгене Федоровичу, коли ви почали читати Гоголя?
— Почав рано — з дитинства Гоголь зі мною, або, вірніше, я з ним. І майже все в нього люблю. Постійно читаю, коли працюю, часто повертаюся протягом усього життя, як до свого письменника, який не набиває оскому з плином часу.
— Ви багато пишете на літературні сюжети, зараз закінчуєте оперу «Страшна помста». Чи можна в музиці, крім сюжету, передати сенс літературного твору?
— Повість «Страшна помста» — дуже глибокий твір з біблійними мотивами, в ньому розкриваються теми добра й зла, зради й помсти, цілком заслуженої. Хотілося б так передати, як у Гоголя, але це складно, й практично нікому не вдається. Можна передати лише свої відчуття — як ти відчуваєш цього письменника. Навіть коли такі спроби робляться, кожний по-своєму втілює те, що він сам відчуває. Напевно, такий пошук більш довершеного втілення того, чого ти хочеш досягти, — це єдине, що є для людини рушієм. І якщо людина зазнає цих так званих творчих мук, отже, вона ще живе в цьому світі...
