Перший заступник міністра закордонних справ Чеської Республіки Томаш Пояр до призначення на нинішню посаду працював у неурядових організаціях. Зокрема, він був директором Фонду «Люди в біді» і брав участь у дискусіях щодо міжнародних проблем. За його словами, тепер він із насолодою працює на посаді першого заступника міністра. Що думають у Празі про зустріч міністрів закордонних справ держав-членів ЄС і держав Чорноморського регіону «Чорноморська взаємодія», яка відбулася в Києві, й загалом перспективу Організації Чорноморської економічної співпраці (ОЧЕС)? Як чеський уряд оцінює зусилля Києва на шляху євроатлантичної інтеграції й шанси отримання Україною Плану дій щодо членства в НАТО на черговому саміті Альянсу в Бухаресті? Чи не збирається відступитися Чеська Республіка від планів розміщення на своїй території елементів американської протиракетної оборони? Про це — «Дню» в ексклюзивному інтерв’ю Томаша ПОЯРА, який днями перебував у Києві та зсередини спостерігав за «Чорноморською взаємодією».
— На мою думку, дуже важливо, що Євросоюз активніше звертає увагу на цей регіон, ніж це було досі. Декілька представників ЄС заявили, що це стратегічний пріоритет. І ми в Празі також упродовж декількох років вважаємо Чорноморський регіон стратегічним пріоритетом. З іншого боку, ніхто не повинен очікувати, що така подія стане справжнім проривом. Але я вважаю, ця зустріч була важливою і позитивною. Майбутнє ОЧЕС залежатиме від конкретних проектів, які визначать конкретні країни і будуть їх просувати.
— А до яких проектів у рамках ОЧЕС виявляє інтерес ваша країна?
— Ми зацікавлені в різних економічних проектах, які пов’язані з безпекою в енергетичному секторі, а також у транспортних проектах. Крім цього, ми проявляємо інтерес до політичних проектів, які мають відношення до стабільності і безпеки в країнах Чорноморського регіону. Ми відчуваємо, що стабільність у всьому регіоні відповідає нашим національним інтересам. Чим більший внесок ми можемо зробити для цього, тим краще для нас.
— А як ви оцінюєте зусилля України на шляху європейської інтеграції?
— Я думаю, що Україна — в Європі. Я переконаний, що Україна належатиме до Європейського Союзу. Але це буде результатом щоденної роботи з обох сторін. Багато залежатиме від реформ усередині України, від наближення юридичної й судової системи до європейської. Якщо з боку і ЄС, і України докладатимуться справжні зусилля, щоб рухатися вперед, а також з боку України ми бачитиме відкритість на шляху інтеграції в європейські структури, тоді, я гадаю, успіх буде гарантовано. Ми не говоримо про конкретні строки: місяці чи роки, це буде більш тривалий період. Але для мене очевидно, що майбутнє України — в Європейському Союзі. Я завжди наводжу приклад нашої країни. 1999 року ми думали, що приєднаємося до ЄС за декілька років. Але це сталося лише через 14 років. І ніхто не міг би сказати в 1999 році, що для вступу в ЄС може знадобитися 14 років. Це був тривалий, але позитивний процес. Я переконаний, що через роки те ж саме буде сказано про Україну.
— Я знаю, що ви вели переговори з віце-прем’єр-міністром у справах європейської інтеграції і міжнародного співробітництва Григорієм Немирею. Наскільки, на вашу думку, євроактивним є нинішній український уряд і як ви оцінюєте його плани створити спеціальний орган з питань європейської інтеграції?
— Ми підтримуємо європейську направленість нинішнього уряду. На нашу думку, в інтересах нашої країни, щоб Україна у майбутньому була в складі Європейського Союзу. Ми говорили про деякі конкретні речі, зокрема, про створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною. Я думаю, що саме в цьому напрямку ми маємо рухатися. Ми також обговорювали конкретні проекти й заходи, щоб отримати вигідні для всіх сторін результати. Ми обговорили чеське головування в ЄС, яке припадає на першу половину 2009 року. Також темою обговорення була координація наших дій і того, чим ми можемо допомогти Україні, яка докладає зусиль на шляху євроінтеграції.
— Чи звертався до вас пан Немиря з конкретними пропозиціями щодо надання українській стороні допомоги? І яку конкретно допомогу ви можете запропонувати нашій країні?
— Для нас східний вимір політики є одним серед трьох пріоритетів майбутнього головування Чеської Республіки. Це не означає, що вся увага буде зосереджена лише на Україні, а й на інших країнах Східної Європи. Я розповів про те, що у складі чеського уряду є посада віце-прем’єр-міністра з питань європейської координації. Я змалював, як працює наша структура у порівнянні зі структурою, яка створюється в Україні. Ми обговорили майбутні зустрічі в Брюсселі і Празі, а також конкретні плани спільної діяльності як щодо питань двосторонніх відносин, так і в рамках ЄС. Я гадаю, що цього року на різних рівнях відбудеться декілька зустрічей між представниками наших країн, на яких буде досягнуто позитивних результатів. Я завжди застерігаю, що нам не потрібно створювати надмірних очікувань, треба працювати щоденно і бути реалістами. Але цей реалізм може просувати нас уперед.
— Як ви ставитеся до заяв українських політиків і дипломатів про те, що європейська політика сусідства є свого роду заміною перспективи членства України? Адже, з іншого боку, комісар Європейської комісії з питань зовнішніх відносин та європейської політики сусідства Беніта Ферреро-Вальднер часто наголошує, що Україна повинна використовувати інструменти, які надає Європейська політика сусідства.
— Я вважаю, що Європейська політика сусідства не передбачає, хто стане членом ЄС, а хто — ні. Це інструмент для співпраці, і я переконаний у тому, що його слід використовувати. Причому як Європейським Союзом, так і Україною, а також кожною країною, яка охоплена європейською політикою сусідства. Для нас це не означає, що він визначає, хто має шанс стати членом ЄС, а хто — ні. Я на всі 100 відсотків переконаний у тому, що в майбутньому деякі країни, охоплені європейською політикою сусідства, будуть значно ближчими до ЄС, стануть членами євроспільноти, а деякі — ні. Я абсолютно переконаний, що розширення ЄС має просуватися не лише на Балкани, але й на схід. Але для цього потрібні час, важка праця, воля і щоденні зусилля з обох боків. Без цього не слід розраховувати на результат.
— Один український дипломат зауважив, що ЄС сам створив європейську політику сусідства, а вона мала б створюватися спільно з тими країнами, які будуть охоплені цією політикою. Що ви думаєте з цього приводу?
— Я можу дати відповідь на це питання на прикладі Чеської Республіки. Саме наша країна хотіла приєднатися до ЄС, а не навпаки. У цьому плані країни, які хочуть вступити до ЄС, не створюють інструменти. З іншого боку, інструменти, які сприяють досягненню результатів, мають створюватися у співпраці і по відношенню до країни, яка має здійснити реформи. У цьому сенсі не йде мова про диктат однієї сторони. Натомість створення інструментів говорить про співпрацю обох сторін. І хочу підкреслити, що ми вступили до ЄС, виходячи з власних інтересів. Тому кожна країна має вирішувати, чи хоче вона приєднуватися до певних клубів і визначати, що вигідно для неї, які затрати чи вигоди приносить членство в цьому клубі. Що стосується членства в ЄС, я можу на 100 відсотків сказати, що це приносить більше позитивного, ніж негативного.
— А якщо ми поговоримо тепер про інший клуб — НАТО: чи підтримає Чеська Республіка на саміті в Бухаресті надання Україні Плану дій щодо членства в Альянсі?
— НАТО завжди дотримується політики відкритих дверей і виступає за розширення і співпрацю з усіма країнами, які бажають співпрацювати з Альянсом. Тому ми підтримуємо надання ПДЧ Україні. Що стосується часу, то це залежить від дискусій усередині організації. Але я хочу і в цьому випадку наголосити, що нам не потрібно створювати надмірних очікувань. Нам потрібно кожного дня важко працювати. Рано чи пізно поставленої цілі буде досягнуто. Ми знаємо, що Україна тісно співпрацює з НАТО і одного дня стане членом цієї організації. Знову ж таки, мова йде не про тижні чи місяці, а роки щоденної важкої роботи. І ми маємо бути готовими до цього.
— Я розумію, що ви говорите про повноцінне і повне членство в НАТО. А як щодо отримання Україною ПДЧ на квітневому саміті?
— Рішення з цього питання ще не ухвалено. Але я думаю, що це довготривалий процес. І тут не повинна йти мова щодо конкретного саміту. Давайте працювати разом на довгостроковій основі. Добре, якщо це (надання Україні ПДЧ. — Ред. ) станеться в Бухаресті. Але й нічого не буде втрачено, якщо це станеться пізніше. І не мені передбачати, що саме має статися в Бухаресті. Але це не повинна бути гра з нульовою сумою щодо одного саміту. Обидві сторони повинні зрозуміти, що успіху можна досягти лише завдяки довготривалому підходу щодо виконання зобов’язань. Тому я зараз не можу сказати, чи Україна отримає ПДЧ у Бухаресті. Бо ще не вирішено, хто отримає запрошення вступити до НАТО. Ще будуть зустрічі, обговорення. Але я абсолютно переконаний, що НАТО продовжуватиме політику відкритих дверей щодо надання членства, ПДЧ та інтенсифікованого діалогу, а також інших інструментів, які створені або створюються для розширення простору безпеки, процвітання та демократії. І НАТО є гарантом усього цього.
— Чи можна вашу відповідь розглядати так, що Чеська Республіка ще не вирішила, надавати Україні ПДЧ чи ні?
— Рішення приймає не Чеська Республіка, а інші 25 країн. І остаточне рішення ще не було ухвалено.
— А ваш прогноз щодо саміту?
— Я думаю, що нам не потрібно створювати надмірних очікувань, що це буде легкий процес. Ми маємо рухатися в напрямку все більш тісної співпраці між НАТО і Україною. Це відповідає нашим взаємним інтересам. Але ми маємо розуміти, що на цьому шляху будуть труднощі, це буде тривалий процес, але зрештою успішний.
— А чи не вийде так, що ненадання Україні ПДЧ виглядатиме як поступки НАТО по відношенню до Росії, яка категорично виступає проти розширення Альянсу і вступу до нього України?
— НАТО буде ухвалювати серйозне рішення. І цей процес не закінчується одним самітом чи однією зустріччю. Це довготривалий процес. Якщо ми будемо віддані справі безпеки Європи, то НАТО продовжуватиме політику відкритих дверей і продемонструє це в Бухаресті. Нам не потрібно прив’язуватися до однієї конкретної дати.
— Ще однією гострою темою в Європі і у відносинах між США і Росією є американські плани щодо розміщення елементів протиракетної оборони в Чеській Республіці і Польщі. Згідно з опитуваннями, понад половина чехів виступає проти цих планів. Зважаючи на цю ситуацію, чи буде чеський уряд ухвалювати рішення щодо розміщення американського радара на своїй території?
— Згідно з даними опитувань, 70 відсотків чехів виступають за те, щоб уряд робив все можливе, аби захистити країну від ракет. Водночас у цьому ж опитуванні 70 відсотків виступають проти розміщення радарів у Чеській Республіці. Це свого роду шизофренія. Уряд вирішив продовжувати розмови з США. І якщо буде досягнуто домовленості, тоді чеський парламент має ратифікувати її. І якщо він ратифікує, тоді відбудеться розміщення радарів на чеській території, що буде вигідним не лише для нашої країни, США, Польщі, але й для всієї протиракетної архітектури НАТО. Це також буде вигідним для інших національних протиракетних систем, які розробляються в рамках НАТО. Розміщення такої системи забезпечить захист значної території країн — членів НАТО проти різного роду балістичних ракет.
— Чи зважив ваш уряд можливі наслідки від розміщення елементів американської ПРО? Адже Росія активно виступає проти таких планів і погрожує вжити асиметричних заходів і, більш того, може використати свої енергетичні важелі проти вашої країни?
— Ми безпосередньо ведемо переговори з Росією. Ми є відкритими з росіянами і нічого не приховуємо. Ми переконані на 100 відсотків, що оборонна система не створює жодної загрози російським засобам стримування. Тому ми мусимо зробити все можливе, щоб збудувати оборонну систему, яка захищатиме чеських громадян, а також країни-члени НАТО. Ми маємо повне право це робити. Ця система не спрямована проти Росії. І Росія не повинна цього боятися.
