Буковинська земля виплекала ціле сузір’я блискучих співаків. Одного з них, народного артиста України, Лауреата Державної премії імені Т. Г. Шевченка, Назарія Назарійовича Яремчука ось вже 12 років немає з нами.
Своїми спогадами про спілкування з ним поділився відомий український естрадний співак, композитор, організатор шоу-бізнесу, Генеральний директор і художній керівник Національного Палацу культури «Україна», народний артист України М. П. Мозговий: «Вперше Назарія і Василя Зінкевича я побачив на екрані телевізора, коли вони на початку 70-х років з успіхом виступили як солісти вокально-інструментального ансамблю «Смерічка» в Чернівцях, в мармуровому залі Чернівецького Державного університету, в фіналі популярного в країні телеконкурсу «Алло, ми шукаємо таланти».
На той час я вже декілька років виступав як співак на професійній сцені, і мене приємно вразила та невимушеність, з якою хлопці поводились під час виступу. Ну і, звісна річ, було приємно, що рідна буковинська земля дарує глядачам нові імена співаків з великим майбутнім.
І тому пізніше, неодноразово спілкуючись з хлопцями під час спільних виступів на концертах, ми завжди відчували себе представниками великої громади митців, яких щедро дарує світові Буковина.
А в стосунках з Назарієм була якась особлива людяність, повага до творчих здобутків кожного. Наші зустрічі не відрiзнялись якимись емоційними вигуками, це були відносини однодумців по спільному напрямку у розвитку української естрадної пісні.
Завжди на першому плані відносин була теплота людяності. І тому, коли я потрапив в автокатастрофу і помирав в Київській клініці, Назарій сидів біля мого ліжка. На щастя, я вижив, і вже мені випала доля сидіти біля його лікарняного ліжка в останні дні його життя.
Така мені випала доля — ховати друзів. Ще один мій друг також пішов з життя — заслужений артист України Олександр Попов, який не один раз як конферансьє вів концерти Назарія Яремчука.
На жаль, людська пам’ять недовга. Пішов митець з життя і спогади про нього поступово з роками віддаляються у глибини швидкоплинного часу. Але Назарій буде живий, доки пам’ятатимуть привітну усмішку мільйони шанувальників його творчості як в Україні, так і в багатьох країнах світу, доки нестимемо в своїх серцях світлі спогади про нього ми, його пісенні побратими».
