...Ікони ХVIII-ХIХ століть, стародавні Святі Книги, хрести, чаші для причастя, інші атрибути православної віри зникали із найдавніших храмів. «Бувало, що за одну ніч злодіям вдавалося взяти тяжкий гріх на свої душі у двох-трьох церквах», — розповів начальник центру зв’язків із громадськістю управління МВС у Хмельницькій області Віктор Коверзюк.
Оперативники, яких начальство щодня суворо запитувало, коли ж вони, нарешті, покладуть край оцьому шалові, звернули увагу на характерну особливість: чи не щоразу у селі, де стався злочин, хтось таки бачив червоного кольору автомобіль ВАЗ-2108. «Одного із перших січневих днів отакий автомобіль було помічено оперуповноваженими карного розшуку на дорозі, що веде з Ізяслава до Білогородки. Зупинили машину, а відтак, оглянувши салон, виявили повний набір злодійських інструментів — лом, рукавиці, набір викруток, ножиці для різання металу, пістолет «Форт-12Р» і 18 набоїв 9-міліметрового калібру до нього», — продовжив Віктор Коверзюк. Та й ВАЗ-2108 виявився переобладнаним таким чином, що за лічені секунди досягав швидкості руху до 180 кілометрів за годину.
Отож в оперативників не залишалося жодних сумнівів щодо того, що вони зупинили цю машину не знічев’я.
24-річний водій і його 30-річний пасажир виявилися мешканцями Василькова Київської області. Старший за віком свого часу відповідав перед Фемідою. За збут наркотичних засобів. На «сповідях» у слідчого вони згадали про те, що якось в одному з розважальних закладів познайомилися із чоловіком. Відтак одержали від нього «пропозицію, від якої не змогли відмовитися». «Треба було забезпечити собі гарне життя», — пояснив на допиті один із затриманих.
Мовляв, за раритетні речі одержували великі гроші. Вони вважають, що замовник віддавав їм лише дещо із своєї виручки. Принаймні, відомо: той телефонував по мобільному виконавцям і повідомляв, що йому на цей раз потрібно, тобто — яку саме ікону, яку саме чашу для причастя, якого саме хреста чи іншого атрибута православної віри...
І вказував адресу, за якою те чи це «погано лежить»?.. Характерною особливістю цієї «хвилі» злодійства є та, що зловмисники знали, куди йдуть і по що. Йшли ж переважно у найдавніші церкви Московського патріархату... Оті, в яких і у період войовничого атеїзму правили Божу службу. Отже, хтось має реєстр раритетних речей? І де ж то вони, вкрадені із 56 православних храмів атрибути віри, яким, як кажуть, ціни не складеш? За однією із версій, давно вже переправлені за межі Батьківщини.
Підслідні розповіли, що «передача товару» замовникові відбувалася у заздалегідь обумовленому ним місці. «Особа замовника встановлюється»,— зазначив начальник центру зв’язків із громадськістю.
Одначе ніхто достеменно не знає, коли ж то відбудеться це «встановлення». Говорять про вельми впливові темні сили, що за ним, замовником, стоять, про якесь «вікно» на кордоні Батьківщини, ще про якісь диявольські сили.
А самі допитувані згадують деякі подробиці із свого «служіння Антихристові». Якогось разу один із них застряг поміж зруйнованими ним же металевими гратами і зо дві години не міг видряпатися з оцієї пастки. А то якось проник до храму, а «назад» повернутися не зміг. Довелося йому до ранку чекати, аж поки не прийшов диякон і не відчинив ворота. Скориставшись цим, зловмисник спокійно обминув приголомшеного «видінням» церковнослужителя.
Наразі ці та інші епізоди «вписуються» у сторінки кримінальної справи, в якій крапку ставити ще дуже рано. Слідчим ще належить з’ясувати, хто, кому, куди переправляв церковні старожитності, що збереглися до наших днів в єдиних примірниках...
