Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Курячий бог» на віллі BASSO

Коктебель розширює територію культури
7 вересня, 2005 - 00:00
ПЕРЛИНОЮ ФЕСТУ СТАВ ВИСТУП ПРИМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОПЕРИ УКРАЇНИ МАРІЇ СТЕФЮК / ГОСТИННІ ГОСПОДАРІ ВІЛЛИ — АЛЛА БАСАРГІНА ТА СТАНІСЛАВ СУЛЕЙМАНОВ

Тиждень тому ми розповідали про Третій джазовий фестиваль у Коктебелі, який вигадав Дмитро Кисельов. Цього року він відбувався під девізом — культурний опір. Цю ідею підхопив й фестиваль мистецтв «Курячий бог», який щойно завершився в оточенні кімерійських пагорбів та присутніх українських і російських виконавців. Його символом і назвою став камінчик iз виточеною морською водою дірочкою. Такі талісмани кримчани називають «курячим богом». Його сила буде чудодійною в захисті від пристріту й нечистої сили, якщо його знайти цілком випадково. Саме це й сталося з багатьма учасниками фесту. Вони не лише випадково знайшли цей оберіг, а й потрапили наче в інше вимірювання культури.

Органiзатори вирiшили продовжити практику Волошина, котрий запрошував сюди друзів, які обмінювалися своїми художніми ідеями, енергією й виїжджали збагачені один одним. Саме це мала на меті, вигадуючи фестиваль, чудове подружжя й творча пара — соліст опери Большого театру Станіслав Сулейманов і піаністка Алла Басаргіна, які запросили В. Єрофєєва до свого клубу однодумців. Саме вони, коктебельці (Алла Басаргіна з дитинства практично жила у вдови Волошина Марії Степанівни), залучили у свою орбіту художників і поетів, публіцистів і журналістів, оперних співаків і бардів, танцівників і музикантів, режисерів і акторів.

Отже, уявіть собі картину: творчий люд приїжджає до Коктебеля на відпочинок, потрапляє на дивну віллу BASSO (абревіатура із зашифрованих імен членів сім’ї господарів фестивалю та тембру голосу Сулейманова) й замість лінивого лежання на сонечку та купання в морі починає майструвати, творити, малювати, клеїти, різати, пиляти… тобто «сценографія» фестивалю починає створюватися тут i зараз.

Наприклад, художники Марина Бєлова й Олексій Політов зробили інсталяцію «На шампурах мистецтва» — 100 глядацьких місць для імпровізованої літньої естради вілли у вигляді лавок-шашликів. А художник Дмитро Цвєтков для галереї «Арт-Коктебель» (куратор виставки Ольга Лопухова) на горищі вілли намалював «Нотне листя» — привіт музичної частини фестивалю. Також він випиляв «Фонтан Буратіно», обвішаний виноградом і фіговим листям, iз якого дзюркотить справжній «Мускат» з підвалів Коктебельського заводу марочних вин. Таким чином Цвєтков спробував об’єднати всі грані фестивалю: художню, музичну, літературну й дегустаційну. А художниця Катерина Філімонова написала сімейний портрет господарів, а легендарний Олег Кулик привіз до Коктебеля прямо з Венеціанського бієнале для «горищної виставки» свої дивні монгольські фотороботи.

Але й на цьому художники не зупинилися. Увійшовши в творчу змову з чудово артистичними й талановитими солістами Центру оперного співу Галини Вишневської, вони вигадали й втілили в життя музично-художню інсталяцію. Московський художник Олександр Пономарьов (учасник паризької виставки в Центрі Жоржа Помпіду) з пінопласту, привезеного спеціально з Києва, зробив десятиметрові літери й написав ними в морі «Чорне море». До цих літер, що плавали біля знаменитих Карадазьких золотих воріт, приплив кораблик, повний фестивальників. Iз його допомогою солісти Центру випробували акустику бухти, виконавши хором популярну свого часу пісню «Черное море мое». Усю цю чудову картину із захопленням відображали телевізійники (шкода тільки, що здебільшого російських і кримських телеканалів, оскільки українське телебачення фактично проігнорувало фестиваль, про що тепер можуть шкодувати — такої кількості зірок на одній віллі не вдавалося зібрати навіть власникам великих концертних залів).

Кожний вечір на віллі був присвячений окремому жанру. Опера була представлена в особі господаря — баса Большого театру Станіслава Сулейманова, солістів Центру оперного співу Галини Вишневської, Маріїнського театру — Євгена Страшка. Інструментальну музику презентували прекрасні піаністка й концертмейстери — Алла Басаргіна та Світлана Чернова, а також секстет Большого театру. Літературні читання — поет Ігор Іртєньєв, письменниця Алла Боссарт, конферансьє Вадим Жук і бард Олексій Левшин.

Окремою перлиною фестивалю став концерт «Україна-Гала», в якому всіх затьмарила примадонна Національної опери України Марія Стефюк. Компанію їй склали солісти Центру Галини Вишневської українського походження: Оксана Ліснича, Георгій Проценко, Оксана Корнієвська та Юрій Баранов. Останні завели публіку іскрометним інсценуванням дуету Одарки й Карася з опери «Запорожець за Дунаєм».

Передостанній день називався «Сам Ху», або «Самодіяльність художня». На цьому вечорі дозволялося кожному робити все що завгодно, тільки не те, що ти вмієш робити професійно. Парад творчих імпровізацій вів художник Андрій Більжо, спровокувавши, наприклад, дует художника й співачки — Цвєткова та Корнієвської, анекдоти й фокуси від галериста Михайла Крокіна, репризи художника Сергія Цигаля і багато іншого.

Були й хвилини справжньої, тихої насолоди. Наприклад, бесіди про минуле з художницею Мірель Шагінян — дочкою знаменитої письменниці Маріетти Шагінян та учениці Олександра Дейнеки.

У дружній творчий вир фестивалю також були залучені: режисер Юлій Гусман, керівник московського JVL Big-Band піаніст Віктор Лівшиц, мистецтвознавець Катерина Дьоготь, художники Павло Пепперштейн, Костянтин Батинков, Катерина Рожкова, Ольга Лопач та інші. В один з вечорів на вогник завітав джазмен-саксофоніст Олексій Козлов…

Було й логічне продовження вечорів. Можна сказати, цілий окремий розділ фестивалю: дегустаційний. Головний гурман фестивалю Станіслав Сулейманов щовечора тішив смаки своїх однодумців вишуканою східною кухнею та дегустацією прекрасних кримських вин і чачі. Вінчала цей бенкет духу й шлунка — антична вечеря на пагорбах (тобто на віллі) із засмаженим на рожні в присутності гостей биком.

Скільки ж людей може поміститися на одній віллі? Поки небагато. Але Басаргіна—Сулейманов уже отримали від мерії Коктебеля землю на Коктебельських пагорбах під споруду літнього театру на 500 місць, і третій фестиваль мистецтв «Курячий бог» уже пройде на новому майданчику, не позбавившись при цьому камерності й домашності вілли BASSO. Адже згодом фестиваль міг би привабити в Коктебель поціновувачів мистецтва з усього світу і якісно поміняти публіку, що приїжджає в селище.

Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА, спеціально для «Дня» з Коктебеля. Фото Олександра ГАЙДУКА
Газета: 
Рубрика: