З учорашнього дня у відділеннях «Ощадбанку» почали видавати розрахункові чеки.
Саме в них втілилися обіцянки багатьох урядів компенсувати «згорілі» вклади в Ощадбанк СРСР. Нагадаємо, згідно з розпорядженням Кабміну, давно забуті заощадження відтепер можуть допомогти українцям розрахуватися з боргами за комунальні послуги. За умови, щоправда, що з 1 вересня минулого року вкладник Ощадбанку справно розраховувався з комунальниками. Якщо є недавні борги, то спершу треба погасити їх, причому «живими» грошима. В іншому випадку розпрощатися з давніми боргами за допомогою радянських заощаджень не вдасться. Зробити це бажано якнайшвидше. Адже на те, щоб конвертувати вклади в сплачені рахунки, уряд виділив лише два з половиною місяці. Боржників в «Ощадбанку» чекають до 15 листопада. Крім паспорта, ідентифікаційного коду й ощадкнижки, вони повинні мати при собі довідку про заборгованість. А останню надсилає кожне підприємство-постачальник послуг окремо. І, звісно, за місцем прописки-реєстрації боржника, що аж ніяк не завжди відповідає справжньому місцю проживання. У великих містах підготовкою довідок займуться спеціальні інформаційні центри. Але, наприклад, у Києві, як повідомив нещодавно перший заступник КМДА Іван Фоменко, її не отримають жителі приватних будинків і члени житлових кооперативів. В останньому випадку комунально-боргові питання цілком і повністю ляжуть на плечі голів кооперативів.
Тож очевидно: плутанина з вкладами неминуча. Хоча, на думку голови Держжитлокомунгоспу Олексія Кучеренка, механізм погашення боргів перед комунальниками опрацьований до дрібниць. Наприклад, якщо споживач послуг назбирав на книжці 3000 карбованців, а борг перед ЖКГ становить 3500 гривень, то близько 500 гривень він може заплатити зі свого гаманця. Адже в указі Кабміну про нові правила індексації нічого не сказано.
О тже, взаємозалік здійснюється за старою схемою — 1 радянський карбованець дорівнює 1,05 гривні. Існує, щоправда, ще один варіант. Якщо, скажімо, сусід справно сплачував за комунальні послуги, то він має право поділитися своїми заощадженнями. Написавши відповідну заяву, його згорілими вкладами може розпорядитися хронічний боржник.
І це, схоже, єдине, що може втішити законослухняних вкладників Ощадбанку СРСР. Із кожним роком до омбудсмана Ніни Карпачової надходять дедалі більше прохань захистити трудові заощадження. Але з тих 122 мільярдів гривень, які Конституційний Суд визнав власністю вкладників, близько 118 млрд. гривень, очевидно, так і залишаться замороженими. Адже програма Кабміну спрямована лише на боржників і на її фінансування передбачено лише шість мільярдів гривень.
За словами О. Кучеренка, станом на 1 вересня минулого року українці заборгували підприємствам ЖКГ 7,245 млрд. гривень. Але підприємства ЖКГ, як і вкладники, цих грошей на руки не отримають. «Ощадбанк» просто спише конкретні суми із заощаджень і передасть інформацію водоканалам, обленерго тощо. Ті в свою чергу відкриють в органах Держказначейства спеціальні рахунки, через які перераховуватимуть бюджетам отримані суми.
Словом, розраховувати на моментальне «одужання» ЖКГ не доводиться. Нині кожна четверта водопровідно-очисна споруда та кожна п’ята насосна станція відпрацювали свій термін експлуатації. Санітарним нормам не відповідають 48% сміттєвих звалищ, а 30% контактних і кабельних мереж терміново вимагають заміни. За перше півріччя, згідно зі звітом Житлокомунгоспу, збитки підприємств сфери становили 485,2 млн. гривень, що на 152 мільйони більше, ніж минулого року. «Зрозуміло, що за такої ситуації жоден інвестор не зацікавиться житлово-комунальною сферою», — запевняють у відомстві.
Тим часом, експерти вважають, що справа не тільки в грошах. На думку юриста, голови ЖБК Андрія Дяченка, нині існує величезна різниця між фактичною вартістю послуги, тарифом і безпосередньо тим, що мають мешканці. Для одного будинку в опалювальний сезон вона становить 25 тисяч гривень. Тільки за гарячу воду кияни сплачують втричі бiльше. Управління ЖКГ, за словами А. Дяченка, мають й інші джерела доходу. «Наприклад, нашому будинку щомісяця перекривали воду, нібито для заміни вентилів. Я спеціально звернув на них увагу — в підвалі стоять вентилі 1965-го, 1974-го років. А, до речі, один вентиль коштує 38 гривень», — каже А. Дяченко. На його думку, врятувати ЖКГ зможе госпрозрахунок. Ні «англійська» модель, коли всі комунальні об’єкти приватизовані, ні «французька», де бізнес управляє інженерними й інфраструктурними об’єктами на контрактній основі, нам не допоможуть. Не готова ні сфера, ні підприємці. А госпрозрахунок, на думку А. Дяченка, забезпечить прозорість і персоніфіковану відповідальність. До того ж посада глави госпрозрахункового об’єднання має бути виборною.
Нинішні «комунальні» кроки уряду можуть, на думку експертів, лише зашкодити ЖКГ. Українці розслабляться — мовляв, борги вибачили, отже, і потім вибачать. А тим часом майже зруйнована галузь спокійно розвалюватиметься далі. Показово, що злісними неплатниками стають аж ніяк не бідні пенсіонери. Як стверджують в управліннях житлово-комунального господарства, серед хронічних боржників, наприклад, чимало власників престижних авто. А все тому, що вони звикли безкарно не платити. Тому, вважають комунальники, сьогодні просто необхідно ввести жорсткі санкції за несплату комунальних послуг. В іншому випадку через кілька років можна буде лише констатувати: житлово-комунальна сфера зруйнована до межі.
