Україна, за словами радника віце-прем’єр-міністра з аграрних питань Володимира Дем’янчука, поступово стає не просто одним із світових лідерів у виробництві молочної продукції, а й головним місцем розробки стратегії молочної галузі. Тож не випадково цими днями на всеукраїнській конференції з міжнародною участю зібрався весь молочний світ — 200 компаній з України, Росії, Франції, Німеччини, Голландії, Литви, Швеції та Польщі, що випускають або торгують молочною продукцією.
Звісно, Україна була на цій конференції в центрі уваги. Нагадаємо, що 2002 року наша країна вступила до Міжнародної молочної федерації і, як зазначалося на конференції, нині є сьомою у світі за виробництвом молокопродуктів. «У молочної України є козирі в руках, — заявив президент ММФ Філіпп Джакнік, — і, здається, країна вибрала правильний шлях розвитку галузі».
Але одночасно звучали й не дуже приємні факти. Наприклад, українці щорічно споживають на 40% менше рекомендованої мінімальної норми молочних продуктів (225 кг замість 340 кг на людину), тоді як у Франції й Англії на людину щороку припадає понад 445 кілограмів. Серед головних причин такого відставання — щорічне зменшення поголів’я.
Але нечисленність стада корів не дуже засмучує наших державних мужів. «Насправді те, що зараз набагато менше молочних корів, — не проблема, — сказав, відповідаючи на запитання «Дня», заступник начальника департаменту скотарства Мінагрополітики Віталій Пахолюк. — Поступово ми вийдемо із цієї ситуації без закупівлі виробників за кордоном і без залучення іноземних інвестицій — своїми силами й за допомогою держави. Перші кроки в цьому напрямку вже робляться».
Проте, за словами переробників, вони гостро відчувають дефіцит сировини. Вона потрапляє до них двома шляхами: з великих господарств (колишніх колгоспів) і від індивідуальних селянських господарств — основного постачальника молока на український ринок. Найчастіше на цьому рівні санітарно-гігієнічні вимоги залишаються без уваги. Як розповів «Дню» один iз учасників конференції, щоб боротися з властивістю молока скисати, деякі народні умільці додумалися додавати до нього антибіотики...
Крім дефіциту молока та недотримання стандартів якості, переробників хвилює ще одна проблема — ціна. У середньому вона коливається від 80 копійок на Заході України і до 1,3 гривні на Сході та в Придніпров’ї, збільшуючись зимою, коли падають надої, в середньому до 1,5 гривні. Від зростання цін на молоко насамперед страждає промисловість, а за нею й споживачі (зауважимо, що не менше страждають від цінового диктату молочних монополістів і селянські господарства — в глибинці вони взагалі відчувають себе з молоком, як на підводному човні: віддають за будь-яку ціну, оскільки нікуди діватися). І обидві сторони апелюють до держави.
«Коли ми зможемо налагодити систему забезпечення молокозаводів якісним сировинним молоком, взагалі невідомо. Я вважаю, що необхідно організовувати великі приватні тваринницькі підприємства, альтернативні колгоспам», — говорить, відповідаючи на запитання «Дня», голова правління ВАТ «Вапнярський молокозавод» Олександр Первухін...
Не можна сказати, що реакції на такі заяви немає. Основним пріоритетом в молочній галузі є посилення підтримки держави (дотації, дешеві довгострокові кредити, підтримка експорту) великим господарствам. Але чи не варто замислитися ще й над тим, аби активніше залучати в молочний світ фермерів, а також над заходами, здатними все-таки поліпшити якість молока індивідуальних сільських господарств? Щоправда, великі молокозаводи та компанії цим не занепокоєні. Незважаючи на всі проблеми галузі, вони налаштовані оптимістично. «Якщо аналізувати тенденції на ринку української молочної продукції, — заявила «Дню» менеджер торгового будинку «Ліко» (дистриб’юція молочної продукції) Валентина Кудряшова, — то можна помітити, що найбільшим попитом користується саме продукція, випущена українськими компаніями з української сировини». Але чи досить цієї переваги, щоб утриматися в сімці молочних лідерів?
