У рік президентських виборів зовнішня політика України стала заручницею внутрішньої. ЄЕП, ЄС, НАТО, ОДКБ — спекуляції, «страшилки» або ж стратегічне мовчання кандидатів та їхнього оточення. Слово «нейтралітет» також згадують доволі часто. Для того, щоб принаймні воно не зазнавало своєрідної інфляції, «День» звернувся по допомогу до найавторитетнішого експерта в цьому питанні — Надзвичайного та Повноважного Посла Швейцарії в Україні Жана-Франсуа КАММЕРА. Про те, як події цього року — розширення ЄС, НАТО, глобальна війна проти тероризму — позначилися на нейтральному «фінансовому серці» світу, в його інтерв’ю нашій газеті.
— Як цьогорічне розширення ЄС та НАТО вплинуло на ставлення швейцарців до свого нейтралітету? Чиї позиції воно зміцнило — «консерваторів» чи тих, хто ратує за перегляд нейтрального статусу країни?
— Нейтралітет — одне з найголовніших питань для Швейцарії, яке водночас торкається й нашої історії, й нашого ставлення до європейської та світової спільноти. Про це можна розповідати протягом багатьох годин або навіть днів. Втім не буду починати історичний екскурс з 1515-го, 1648-го чи 1815-го року. Краще повернутися до історичного періоду після Другої світової війни. До неї Швейцарія була одним із співзасновників Ліги Націй. Штаб-квартира цієї організації була розміщена в Женеві. Після війни Швейцарія приєдналася практично до всіх спеціалізованих установ в рамках спадкоємиці Ліги Націй — ООН, але з певних причин не ввійшла до її політичної структури, не стала членом Генеральної Асамблеї. Лише два роки тому наша країна набула повноправного членства в ООН. Протягом всього XX століття Швейцарія у своїй зовнішній політиці виходила з головного принципу — постійного нейтралітету. Цей принцип не змінився й до сьогодні. Навіть вступивши до ООН, Швейцарія залишається нейтральною державою. Нашу зовнішню політику можна було б описати такою формулою: нейтралітет, солідарність, готовність до допомоги. Швейцарія не може дозволити собі брати участь у військово-політичних союзах, але завжди пропонує свою допомогу при вирішенні найболючіших питань в усьому світі.
Деякі держави, ставши членами ЄС, залишили за собою статус нейтральних, наприклад, Ірландія, Швеція, Австрія. Поняття нейтралітету ми не пов’язуємо з можливістю чи неможливістю вступу до якихось структур. Як ті, хто схвалює ідею вступу Швейцарії до ЄС, так і ті, хто виступає проти, жодною мірою не сумніваються стосовно нейтралітету. Я гадаю, що це питання не могло б зараз завадити Швейцарії набути членства в ЄС, якби вона цього захотіла. Сьогодні однією з центральних дискусійних проблем є те, яким чином розбудовувати наші відносини з Європейським Союзом. Швейцарська Конфедерація не стала спонтанним продуктом історії, а утворилася завдяки добрій волі кантонів, якi пішли на об’єднання насамперед для боротьби із зовнішньою експансією. Протягом усього розвитку Конфедерації швейцарці відчували й відчувають відданість головним цінностям: прямій демократії — яка стала ознакою буденного політичного життя з середини XIX століття — й нашому незмінному нейтралітету. Розглядаючи можливість чи неможливість участі в різних союзах, швейцарці думають про небезпеку поставити під загрозу основні цінності своєї держави. Через цей острах вони вирішили не вступати до ЄС: вже в 60-ті роки на референдумі проголосували проти приєднання до Європейського економічного співтовариства — попередника Євросоюзу; в 1972-му році було укладено договір про вільну торгівлю з ЄЕС. Швейцарія вирішила у своєму співробітництві з Об’єднаною Європою зосередитися саме на економічному рівні, а не на політичній інтеграції, оскільки остання могла б негативно вплинути на суверенітет країни. Ми вирішили піти саме шляхом укладання спеціальних двосторонніх угод.
— Скільки коштує нейтралітет? Створюється враження, що це дуже дороге задоволення, яке не кожна країна може собі дозволити...
— Оцінка «вартості» нейтралітету залежатиме від того, у кого ви про неї запитаєте. Справді, проблема нейтралітету стоїть у безпосередньому зв’язку з обороноздатністю держави. Якщо держава не входить до жодного з військово-політичних союзів, то це передбачає, що вона мусить мати відповідні можливості самозахисту. Звичайно, в наш час швейцарська армія не може протистояти нападу, але вона повинна бути в стані унеможливити, стримати агресію. Швейцарська армія сама по собі не може протистояти військовому блоку, тому ми багато уваги приділяємо тому, щоб існувати в миролюбному оточенні, в мирній Європі. Ми також намагаємося долучатися до участі в миротворчих операціях.
Слід також враховувати, що швейцарська армія не є професійною. Кожен швейцарський громадянин за Конституцією є військовозобов’язаним і може в будь- який час стати солдатом.
— Щорічні військові збори — це стара традиція чи справді найоптимальніший спосіб підтримувати обороноздатність вашої країни?
— Система нашої армії полягає саме в тому, що службу відбувають не одноразово, а протягом багатьох років проводять у війську певний короткий строк. Перед тим, як перейти на роботу до міністерства закордонних справ, мені неодноразово доводилося відбувати службу в армії. Спершу, в 20 років, я пройшов так званий «курс молодого бійця», потім щороку чи кожні два роки мене на два-три тижні призивали на перепідготовку. Гадаю, таким чином більш надійно підтримується військово-спортивна форма резервістів.
Може виникнути враження, що швейцарська армія — консервативна. Сьогодні дуже багато людей виступають за скорочення строків «бойової підготовки» або за те, щоб проводити її не щороку, а через довші відрізки часу. Швейцарська армія зараз перебуває в процесі реформування, наприклад, ми значно скоротили озброєння.
— То ваших молодих підлеглих з посольства також щороку відкликають на армійські збори?
— Ні. Звичайно, вони не мають якогось особливого дипломатичного імунітету, просто будь-який наш громадянин, який працює за кордоном, звільняється від військової служби.
— А якими є негативні сторони нейтралітету?
— Сьогодні для Швейцарії не існує якихось проблем, пов’язаних із цим. Хіба що можна говорити про певну проблему іміджу, в тому, як інші країни сприймають наш нейтралітет. Можливо, в них виникає враження, що ми менше цікавимося міжнародним розвитком, ніж слід було б, самоусуваємося від міжнародних проблем. Але ми маємо достатньо важелів для виконання посередницьких місій, налагодження діалогу між конфліктуючими сторонами.
Історія показує, що у досить складні періоди Швейцарія змогла отримати значний виграш від свого нейтрального статусу, насамперед під час Другої світової війни. Нейтралітет тоді означав для нас боротьбу за виживання, оскільки ми перебували між двох вогнів. З іншого боку, після Другої світової саме завдяки своєму нейтральному статусу Швейцарія змогла завоювати довіру багатьох країн. Ми готові до співпраці, надання допомоги різним країнам, участі в залагодженні конфліктів, роботі в спеціалізованих міжнародних організаціях тощо.
Політика нейтралітету має також і практичне застосування. Під час, наприклад, першої війни проти Іраку, яка була схвалена Радою Безпеки ООН, Швейцарія надала країнам, які брали участь у цій акції, право прольоту над своєю територією. Друга війна проти Іраку не була схвалена РБ ООН. Відповідно, Швейцарія не надала літакам антиіракської коаліції права прольоту над своєю територією.
— Отже, Швейцарія не схвалює участі України в очолюваній США коаліції ?
— Ухвалювати те чи інше рішення щодо зовнішньої політики — компетенція кожної суверенної держави. Швейцарія не може виносити судження щодо цього. Але, як відомо, Берн не схвалив цієї акції проти Іраку.
З іншого боку, Україна має дуже великий позитивний досвід участі своїх контингентів у миротворчих операціях саме під егідою ООН. Швейцарія позитивно вражена діями України саме в цьому напрямі. І наша держава як новий повноправний член Організації Об’єднаних Націй хотіла б перейняти цей досвід України, оскільки ми готові також направляти наші контингенти до різних куточків світу, виконувати миротворчі місії ООН. Для наших двох країн існує багато можливостей для налагодження й поглиблення співпраці в рамках миротворчих операцій.
— Як глобальна антитерористична кампанія позначилася на роботі швейцарських банків? Чи було запроваджено якісь додаткові заходи для з’ясування походження грошей вкладників? І взагалі, на вашу думку, наскільки в контексті боротьби з тероризмом може змінитися саме поняття «банківська таємниця»?
— У Швейцарії вже давно створено відповідну правову основу для досить ефективної боротьби з відмиванням грошей, нелегальними оборудками й всілякими темними операціями, які в тому числі можуть використовуватися для фінансування терористичних організацій. Існує також досить активна міжнародна співпраця з такої протидії. Не хотів би хвалитися, але наші партнери, ті ж американці, визнають, що співпраця зі швейцарськими банківськими установами в боротьбі проти незаконних операцій, протидії фінансуванню тероризму є досить ефективною. Ми, звичайно, не вважаємо, що наша банківська система функціонує аж надто ідеально, але вона функціонує, і досить давно користується відповідною славою щодо банківської таємниці, хоча можу сказати, що інші країни мають більш сувору банківську таємницю, ніж Швейцарія. Банківська таємниця не заважає боротьбі з негативними явищами, а така боротьба не заважає існуванню таємниці. Дуже сподіваюся, що швейцарські банки й надалі користуватимуться заслуженою славою завдяки якості своїх послуг.
Слід сказати, що в банківській системі Швейцарії зайнято понад 200 тисяч працівників, і для нашої країни це досить вагоме число. Можна також зауважити, що третина світового капіталу, який вкладено в офшори, перебуває в управлінні саме швейцарських банків. Ці цифри, вважаю, є досить промовистими.
— Ряд західних діячів, в тому числі колишня держсекретар США Мадлен Олбрайт, серед можливих санкцій проти України в разі, якщо президентські вибори не буде визнано прозорими й демократичними, називають блокування закордонних рахунків українських політиків. На вашу думку, швейцарські банки підтримали б цю ідею?
— Швейцарські банки не дуже охоче втручаються в світову політику. Насамперед наші банкіри намагаються якомога краще виконувати свої обов’язки в інтересах клієнтів. І я гадаю, така поведінка стосуватиметься й українських клієнтів. Не є прерогативою посла Швейцарії коментувати спекуляції, припущення щодо перебігу й наслідків президентських виборів в Україні. Дипломат не є суддею на спортивному майданчику. Ми можемо говорити лише про те, як вибори проводяться в нас і що в нашому розумінні є гарними виборами. Правила й вимоги, які ми собі ставимо, є міжнародними. Чесними і відкритими вибори є тоді, коли ведеться відверта й рівноправна виборча кампанія, коли всі кандидати мають рівний доступ до ЗМІ, можуть вільно висловлювати свою думку й доносити її до населення. І звичайно, важлива транспарентність самого голосування. Цього всього швейцарці можуть побажати українцям.