Делегати курултаю кримськотатарського народу, що відбувся в Сімферополі, демонстрували виваженість і миролюбність. Його рішення спрямовані на те, щоб показати, як сказав Мустафа Джемільов, що «вирішення всіх проблем кримські татари пов’язують саме з державою Україна», і рано чи пізно вона має з ними впоратися. Звільнивши в переддень курултаю з посад у меджлісі двох представників радикальнішого крила національного руху (Синавера Кадирова та Айдера Мустафаєва), основне ядро меджлісу, що є одночасно Радою представників при Президентові України, показало, що, по-перше, це не випадковість, а вивірена політична лінія, а по-друге, що саме вона користується підтримкою делегатів курултаю, а отже, народу. З’їзд не підтримав радикальних пропозицій про ротації меджлісу, терпляче вислухував думку радикалів, які обвинувачували Україну в усіх смертних гріхах, в яких обвинувачували раніше найкривавіші африканські режими: в геноциді, апартеїді, сегрегації, расизмі, і прибирав ці визначення з текстів документів, які приймали. Природно, що курултай не міг не висловити свою думку щодо бесланського терористичного акту. У прийнятій заяві делегати засудили цей злочин і цілком у дусі всієї своєї попередньої політики та нинішньої позиції відзначили, що, «прихильниками ненасильства та послідовними прибічниками мирного вирішення будь-яких протиріч і несправедливостей, що виникають у відносинах між державою та суспільством, можна стати лише тоді, коли держави виключають зі свого арсеналу методи насильства та репресій проти власних народів і громадян».
Із цього погляду логічно, що курултай оцінив небезпеку розколу в мусульманському середовищі, і в прийнятому зверненні до мусульман Криму делегати засуджують діяльність на півострові прихильників забороненої в багатьох країнах політичної організації «Хизбут-Тахрір», що вимагає радикалізму й жорсткого ставлення до держави та розповсюджує в Криму листівки із закликами до «джихада», що допускає загрози «усунення та знищення правителів», що співпрацює з немусульманською державою. Курултай підтримав Духовне управління мусульман Криму, яке «діє на основі справжніх цінностей Ісламу, терпимості та добросусідства по відношенню до всіх людей». Водночас не можна не помічати реальної небезпеки того, що за підрахунками Мустафи Джемільова, на півострові вже нараховується понад тисячу «хизбутчиків» і «ваххабитів», які створили понад 30 релігійних общин, що не підкоряються муфтіяту, що послідовно домагаються загострення обстановки в Криму. Вони, на його думку, прямують ззовні Криму, в деяких випадках їх підтримують навіть деякі державні органи, і мають собі за мету дестабілізацію обстановки в Криму. З оцього видно, що ситуація вимагає негайного втручання й адекватної реакції держави, якщо вона не бажає допустити розвитку некерованого конфлікту ще й на кримському грунті. І якщо Мустафа Джемільов і його однодумці дотримуються тієї позиції, що «меджліс ніколи не допустить радикальних дій, що порушують права інших громадян», то саме цих гальм і не мають представники нових течій, інспірованих явно з-за кордону. І якщо на півострові поки що не відчувається жодної протидії радикальним ісламським течіям, то це комусь потрібне? У Криму вже зазнали невдачі кілька спроб дестабілізувати ситуацію на міжнаціональному грунті; тепер очікуються спроби зробити це на грунті релігійних протиріч, і їм поки що немає адекватного протистояння.
Кримські татари, які становлять приблизно 0,5 відсотка від кількості виборців в Україні, не можуть реально вплинути на результат виборів президента України, проте курултай не міг не визначитися з вибором. У спеціальному рішенні делегати фактично підтримали формулу «за Ющенка, але не проти влади», яку Мустафа Джемільов так пояснив кореспонденту: «У нас немає загострення відносин із нинішнім урядом, ми конструктивно співпрацюємо з Президентом країни. Так, уряд у нас нормальний, але Ющенка ми вважаємо кращим. Ми також, як і всі громадяни, маємо право на свою думку та на свій вибір».
Що стосується конкретних проблем, то, як каже Мустафа Джемільов, «якщо ми й надалі розглядатимемо кримських татар як одну з нацменшин, то зайдемо в тупик. Неможливо вирішити наші проблеми на основі закону про національні меншини в Україні, слід враховувати й колективні права народу. Зрозуміло, це ганьба для України, яка прагне до Європи, але мова корінного народу на півострові не зазначається навіть серед офіційних мов автономії, не забезпечене адекватне представництво народу в органах влади. Це результат не того, що кримські татари володіють меншими правами, а того, що Україна не забезпечила їм рівних умов».
Друга образа кримських татар — земельне питання. Радикали наполягли на внесенні питання про землю в порядок денний курултаю й останніми словами критикували дії державних органів. Проте делегати курултаю більшістю голосів, із одного боку не підтримали радикальних настроїв, з іншого — зажадали знайти реальне вирішення проблеми. Мустафа Джемільов сказав «Дню»: «Зрозуміло, що кримські татари, які повертаються після того, як у 1944 році їх виселили зі своїх земель, і офіційно вони так і залишалися членами своїх колгоспів, тепер не змогли вступити до тих залишків КСП, які вони ще застали. Тому треба знайти механізми, які б забезпечували їх землею принаймні в такій самій мірі, як і інших громадян, які мешкають поруч. Це питання неможливо вирішити на основі загального земельного законодавства, адже воно не враховує присутності народу в Криму й особливостей становища кримських татар, пов’язаних із депортацією».
Курултай показав, що кримські татари не втрачають надії на прийняття закону «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою», що міг би вирішити кілька проблем. Прийняття цього закону, зазначається в постанові курултаю, було б «реальним внеском парламенту України на шляху законодавчого забезпечення відновлення прав кримськотатарського народу». Проте законопроект отримав вето президента і зараз відправлений на новий розгляд. Щодо більшості зауважень, то вже сьогодні «знайшли взаєморозуміння», але зусиллями кількох фракцій цей законопроект не занесено до нинішньої сесії. Природно, це викликає невдоволення народу і призведе до того, що кримськотатарська проблема, до якої і так було достатньо уваги в європейських та інших міжнародних організаціях, за рішенням курултаю знову виноситиметься на їхнє обговорення та залучатиме їхні зусилля до вирішення власне внутрішніх проблем України. Усе це затягує процес «дорослішання» держави в очах міжнародних структур, хоча з цією проблемою Україна могла б упоратися й без сторонньої допомоги.
