Найдовший вірш
Чилійці відзначили сторіччя свого національного героя — поета-комуніста Пабло Неруди — написанням найдовшого віршованого твору у світі. У рідному місті лауреата Нобелівської премії — Вальпараїсі — було продемонстровано літературне полотно у прямому і переносному значенні. Його довжина становить 2 кілометри. Над текстом цього твору працювало кілька десятків поетів, які розраховують потрапити до Книги рекордів Гіннесса.
Справжнє ім’я Пабло Неруди — Нефталі Рікардо Рейсі Басуальто. Він народився у маленькому містечку Парраль у центральній частині Чилі у родині залізничного службовця і вчительки. У десять років хлопчик починає писати вірші. Псевдонім Пабло Неруда з’явився у 1920-му році, коли Басуальто починає публікувати свої твори у журналі Selva Austral. Його батьки не схвалювали літературних занять сина. Перша поетична збірка Неруди — «Сутінки» — вийшла у 1923 році, друга — «Двадцять поем любові й одна пісня відчаю» — уже наступного року. У 1927 році Неруда працює на дипломатичній роботі у Бірмі, на Цейлоні, в Індії, Японії й інших азіатських країнах. У 1934 році Неруду призначають консулом у Барселону, а потім у Мадрид. З початком громадянської війни в Іспанії його вірші набувають політичного забарвлення. У сорокові роки Неруда захопився марксизмом і став членом комуністичної партії. Вступивши у конфронтацію з чилійським урядом, він вимушений тікати до Мексики. Там він написав свій епохальний твір — «Загальна пісня», який складається з 340 віршів. У 1971 році Неруду було удостоєно Нобелівської премії «за поезію, яка з надприродною силою втілила у собі долю цілого континенту». У 1973 році поет помер від лейкемії у Сантьяго.
«Дівчина за клавесином» — 30 мільйонів доларів
Полотно, яке належить пензлеві знаменитого голландського митця Яна Вермеєра Дельфтського (1632—1675), було продане на лондонському аукціоні Sotheby’s за рекордні 30 млн. доларів. Таким чином, стартову ціну — 5,5 млн. доларів — було перевищено вшестеро. Як повідомили представники Sotheby’s, картину, чия автентичність давно була предметом суперечок, було куплено невідомим поцінувачем мистецтва за телефоном, пише сайт Portale.web.de.
Полотно величиною 25х20 см є єдиним витвором голландського майстра, який було продано з аукціону за останні 80 років. Останнього разу його робота виставлялася на продаж в Амстердамі 1921 року. До наших днів дійшло лише 36 картин митця. Мабуть, це була остання можливість для колекціонерів придбати на аукціоні оригінал Вермеєра.
Полотно «Дівчина за клавесином», датоване 1670 роком, раніше вважалося підробкою. Питання про автентичність картини обговорювалося протягом усього ХХ сторіччя. Однак декілька місяців тому після безлічі експертиз та аналізу фарб і полотна експерти Sotheby’s визнали картину справжньою.
Відносно низька стартова ціна за це полотно пояснюється невисоким попитом на старих майстрів, заявив експерт аукціону Грегорі Рубінштейн, який купив «Дівчину за клавесином» 1993 року в бельгійського колекціонера Фредеріка Роліна. Картина потрапила до Роліна 1960 року, коли він обміняв її на твори Клеє, Боннара, Синьяка та Ріопеля.
Готика як привід для імпровізацій
Перша персональна виставка київського художника Юрія Храновського, яка проходить у галереї «Грифон», складається ніби з двох «відділень» — двох різних підекспозицій. Перша з них називалася «Спогади про Тарханкут», друга (нинішня) носить назву «Готичні мотиви». Виставка об’єднує скульптуру та графіку. Власне «Готичними мотивами» називається серія своєрідних графічних імпровізацій, які мають власну, складну і ламку мелодику. Їхня мозаїчна, яка нагадує малюнки та акварелі Врубеля, структура може згущуватися, утворюючи якісь пізнавані образи — Мадонну з немовлям, гостроверхі вікна — але частіше зберігає повну свободу. Скульптура Юрія Храновського лаконічна до повного аскетизму. Не бажаючи затримуватися навіть на рівнях притчі та міфу («Король і королева», «Дон Кіхот і Санчо Панса»), художник прагне піднятися ще вище — до чистого символу, одночасно простого і всеосяжного («Китаянка», «Дівчинка на роялі», «Зграя каменів»), повiдомляє Оксана ЛАМОНОВА .
