Борис АНДРЕСЮК, перший заступник голови комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки та оборони, фракція СДПУ(О):
— На засіданні нашого комітету розглядалося питання стосовно внесення на розгляд Верховної Ради законопроекту про скасування рішення парламенту щодо направлення українського контингенту до Іраку, який надійшов від комуністів. Було визначено, що цей законопроект не відповідає чинному законодавству. Не можна вносити законопроект, який скасовує вже реалізоване рішення. Парламент прийняв відповідний закон, яким схвалив рішення Президента про направлення нашого миротворчого контингенту до Іраку. І цей закон вступив у силу, — наші військовослужбовці несуть там службу. Член БЮТ Олександр Турчинов вніс постанову стосовно відкликання. Однак сьогодні процедура і направлення миротворчих контингентів, і їхнє відкликання чітко врегульована чинним законодавством. Відкликання контингенту — прерогатива виключно Президента України. Отже, з тими ініціативами про відкликання миротворців, які сьогодні внесені народними депутатами, є «неув’язки». Це по-перше. По-друге, на комітеті ми дійшли висновку, що не треба політизувати це питання. Нещодавно я повернувся з Іраку, де побував у всіх точках, де знаходяться наші миротворці. За оцінками як іноземних експертів, так і керівництва українського Міноборони, наші військові там виконують виключно миротворчі функції, які й були передбачені у схваленому парламентом рішенні Президента. Жодних не передбачених чинним законодавством функцій вони там не виконують. Більше того, наші миротворці виконують в Іраку величезну гуманітарну місію. Я сам бачив, як українські хлопці передавали обладнання для чотирьох місцевих шкіл. Якщо наш контингент припинить надавати допомогу цивільному населенню Іраку, це може мати дуже сумні наслідки. Щодо питання, чи не є присутність миротворців в Іраку певним фактором ризику для України, я б сказав так: ризик є скрізь. Скрізь, де перебувають наші контингенти, є і ризик. Але мова йде про військову справу. Так, в Іспанії стався терористичний акт. Але ми не повинні вдаватися у зв’язку з цим до психозу. Замість того, щоб подумати, що ми ще повинні зробити для Міноборони по лінії фінансування, допомоги реформуванню Збройних сил, забезпечення наших військових, у тому числі й миротворців, усім необхідним, деякі політики вже зчинили галас. Мовляв, давайте припинимо миротворчу діяльність. То може, і військову службу відмінемо? Я думаю, цей психоз лише відвертає політиків від виконання Закону України про Збройні сили, де чітко записано, що фінансування армії повинно бути на рівні 3% від ВВП. Але навіть при тому фінансуванні, яке є, наші миротворці в Іраку несуть службу не просто гідно, а на найвищому рівні, — я це бачив сам особисто і чув від багатьох іноземних командирів. Тому я вважаю основною задачею української держави допомагати своїм військовим, вести по відношенню до них послідовну політику. Тоді в світі поважатимуть і українські Збройні сили, і нашу державу загалом.
Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ, перший заступник голови комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, фракція НДП:
— Зрозуміло, що тепер багато народних депутатів почнуть зважати на зміни в масовій свідомості, які є результатом подій в Іспанії. Але я не хотів би в цьому випадку порівнювати Іспанію та Україну, бо там рішення відкликати своїх миротворців було все-таки викликане кількома факторами. По-перше, самими терористичними актами, по-друге — тим, і це ще більш важливо, що там до влади прийшла інша партія — соціалістична. Вона послідовно займала позицію, згідно якої Іспанія не повинна брати участь як союзниця США в кампанії в Іраку. Тобто в Іспанії відбулося накладення дійсно страшної трагедії — теракту — на позиції недавно обраної до парламенту політичної сили. Що стосується позиції України, то, як на мене, найгірше в такій ситуації — робити поспішні висновки. Наші спецслужби зараз мають з набагато більшою інтенсивністю розпочати моніторити ситуацію в Україні щодо гіпотетичних ризиків терористичних актів. Які, до речі, можуть бути пов’язані не лише з перебуванням наших військовослужбовців в Іраку. Крім того, я не поспішав би зараз відкликати наш контингент. Ми живемо не у вакуумі, і треба думати про наслідки. Якщо фаховий аналіз не підтвердить, що в Україні дійсно збільшилась питома маса викликів — терористичного, гострополітичного характеру, пов’язаних iз перебуванням наших військ в Іраку, від відкликання їх звідтіля треба утриматися. Адже і в політичному, і у військовому аспекті це направлення було виправданим. Тепер же ситуацію повинні з’ясувати не політики, а спецслужби, на основі чого ми й повинні визначитися.
Брюс ДЖЕКСОН, керівник неурядового комітету НАТО, Сполучені Штати:
— США не збираються відступати й припиняти війну проти тероризму. Ми не дивимося по сторонах, ми дивимося вперед і йдемо на ворога. Ми дивимося на родичів загиблих унаслідок терактів 11 вересня. Якщо іспанці вирішать із якихось причин відступити, то повинні будуть відповідати перед власними дружинами, дітьми й Богом. Як солдат, що служив протягом 11-ти років, скажу: ви не відступаєте з поля бою, коли перелякані. Вважаю, що іспанським воякам буде прикро за рішення свого уряду про відхід. Вони обов’язково повідомлять про своє розчарування урядові, й політики муситимуть змінити свою думку. Комуністи та соціалісти в Україні також запропонували вивести контингент із Іраку. Я, на жаль, початківець у знанні, української історії, проте я можу згадати випадки поразки українців на полі битви, але я не пам’ятаю жодного разу, аби Україна відступила через страх. Гадаю, що іспанці після того, як пройде вражаючий шок від останнього теракту, не відступлять від боротьби проти терористичної загрози. Україна в міжнародних відносинах дуже гарно себе зарекомендувала, вона дуже відповідальна. Це стосується її вчинків і в Іраку, і щодо НАТО.
Набіль РАШВАН, експерт із близькосхідних питань:
— Будь-які заяви про загрозу тероризму в Україні через військову присутність в Іраку не мають під собою підстав. По-перше, Київ завжди займав збалансовану позицію щодо розвитку відносин як із Заходом, так і зі Сходом. По-друге, українське суспільство не розрізнене якимось міжетнічними суперечками. У державі толерантно ставляться до представників різних народів, різних віросповідань. Хочу нагадати, що після терактів 11 вересня у багатьох країнах світу прокотилася хвиля нетерпимості до арабського населення. Україні вдалося цього уникнути. Її війська в Іраку — не задля війни, а задля підтримання безпеки. Українські миротворці роблять значний внесок у стабільність регіону. Важко спрогнозувати, якою була б ситуація в повоєнному Іраку, якби не підтримка з боку міжнародної спільноти. Держава могла б опинитися на межі повної анархії. Її подальший розвиток був би непередбачуваним. Рано поки що говорити й про виведення іспанських військ. Переможці останніх виборів в Іспанії — соціалісти — все-таки поставили повернення миротворців додому в залежність від того, як просуватиметься справа передачі контролю над Іраком Організації Об’єднаних Націй.
Ігор СЕМИВОЛОС, Центр близькосхідних досліджень:
— Нічого дивного в заявах українських лівих немає. Вони з самого початку виступали противниками відправки військ до Іраку. Відтоді, як постало питання про відправку українського контингенту до Іраку, фахівці зауважували необхідність розробки так званої «стратегії виходу». Розуміючи та сприймаючи дії української влади щодо введення військ, треба розуміти, що в цій ситуації повинна бути й «стратегія виходу». Ситуація дійсно досить складна й динамічна: не можна виключати, що може виникнути реальна загроза безпеці наших солдат в Іраку. Так само може відбутися вплив і на внутрішні реалії в Україні. Маю на увазі інформацію, яка останнім часом з’являється в мас-медіа, про можливість терактів. Мені здається, що вимоги опозиційних сил не треба відкидати, а спробувати спільно з ними розробити «стратегію виходу» для того, щоб у майбутньому уникнути непередбачуваних ситуацій або реальних збитків — чи політичних, чи економічних. Вона необхідна й задля того, аби будь-яка ситуація не диктувала «порядок денний» в Україні, щоб у нас не виникли протиріччя в мусульманському середовищі. Зараз відносини з арабською громадою та іншими мусульманськими громадами в Україні (в першу чергу — кримськими татарами) залишаються нормальними. Але не слід відкидати, що подальше перебування в Іраку може спровокувати негативний «порядок денний». Між іспанцями та марокканцями, яких підозрюють в організації терактів, існує власний «порядок денний». Тому іспанський приклад недоречний, аби розглядати можливість проведення таких терактів у інших країнах коаліції (особливо маю на увазі Україну). Якщо порівнювати з Іспанією, то в нас подібна загроза мінімальна, оскільки в нас відсутній негативний «бекграунд». Позиція іспанських соціалістів була послідовною: вони були противниками війни й відправки військ. У цьому випадку вони реалізують ті передвиборні обіцянки, які давали іспанському народу. При цьому реалізують у досить коректній формі, не вимагаючи негайного відкликання військ із Іраку. Вони фактично формують «стратегію відходу». Думаю, українцям варто подивитися, зокрема, й на іспанський досвід її формування. Перед тим, як кудись увійти, треба чітко розуміти, як звідти вийти. Присутність військ в Іраку в принципі до певної міри стабілізує країну, але це не найголовніший фактор. Головний чинник — наскільки ключові гравці в самому Іраку спроможні будуть домовитися поміж собою, чи не виникне іншої ситуації, яка призведе до спалахів насильства, громадянської війни. Врешті-решт, коаліційні сили мусять рано чи пізно піти з Іраку.
