У неділю донецьке телебачення вело пряму трансляцію з Кіровограда матчу сьомого туру чемпіонату країни з футболу між «Зіркою» та «Шахтарем». Спортивний оглядач з Донецька коментував гру команд російською мовою. В цьому не було нічого дивного. Навпаки, якби хоча б одна програма телекомпанії під назвою «Україна» виходила українською мовою, це було б рівнозначно тому, якби в липні випав сніг. Утім, навіть за таких обставин коментатору вдалося встановити рекорд у штовханні української мови в положення поза грою.
На телеекрані було видно, що рекламні щити, розташовані навколо футбольного поля, в Кіровограді на відміну від Донецька написані державною мовою. Мабуть, на донеччанина така аура української мови справила враження, і тому на початку першого тайму телеглядачі могли почути з його вуст справжню назву команди — господаря спортивного майданчика. Проте невдовзі коментатор, так би мовити, отямився і сказав буквально таке: «С мячом игрок команды «Зірка»... извините, «Звезда» (?!) Назва української команди — це прикра помилка, за яку так вже соромно, що навіть слід вибачитися, щоб не постраждала чистота російської мови. Якби зі сцени концертного залу пролунало: «Поет ансамбль «Смерічка»! Извините, «Елочка», — ото б сміху було. Глядачі б сприйняли таке оголошення як початок клоунади у виконанні артиста–коміка. Так само ніхто не перекладає меломанам у різних країнах назви групи «Бітлз» з англійської або танцю сиртакі з грецької. Вони відомі в світі як коди національної музичної культури.
Між тим наш футбольний коментатор не взяв на себе роль перекладача слів «Ювентус», «Манчестер Юнайтед», «Баварія» та інших. Невже уболівальники, хоча б і в російськомовному місті, потребують тлумачення слів «Шахтар» та «Зірка»? Незрозуміло також, чому назви українських команд юридично не захищені й можна перекладати їх на свій розсуд. Немає сумнівів, що англійці ні за які гроші не продали б Роману Абрамовичу «Челсі», якби він мав намір назвати цей клуб «Чукотка».
А шляхами нашої країни їдуть автобуси, розмальовані російськими назвами українських команд. Зрозуміло, що хтось може вважати це не вартими уваги дрібницями, але, на жаль, з таких дрібниць ростуть ноги більших негараздів, які відфутболюють школи з українською мовою навчання, українську книжку, інформаційне середовище, і прикладів, коли українська мова залишається «поза грою», — безліч.
