Підготувати й ухвалити закон про статус кримських депутатів було б простіше, якби парламент автономії або мав право приймати закони і визначати свої повноваження, або належав до місцевих органів влади. Але після того, як кримські депутати першого «автономного» скликання наприймали неконституційних законів і наділили себе повною недоторканістю і правом носити зброю, вони втратили довіру Києва, і він скасував понад 40 кримських законів і відібрав у кримських депутатів право законотворення. Водночас і закони України про вибори місцевих представницьких органів і про статус депутатів місцевих рад обходять кримську ВР мовчанням. Оскільки теоретично між вищими законодавчими органами і місцевими, до яких в Україні належать і всі обласні Ради, ланок більше немає, поле для творчості дуже вузьке: вигадуй що-небудь таке, щоб бути вище, ніж місцева рада, але водночас нижче рівня вищого…
Проблем кілька: по-перше, чи можуть кримські депутати бути недоторканими? Адже саме цей чинник у 1994-97 роках призвів до зростання організованої злочинності, корупції та зловживань із власністю. Але якщо не недоторканість, то що може захистити їх при здійсненні депутатських повноважень? Депутати кажуть, що тепер, щоб не дратувати Київ, навіть уникають вживати слово «недоторканість», а пишуть — захищеність. Одночасно вони не хочуть поступатися за її рівнем народним депутатам України. Тому, наприклад, варіант законопроекту депутата Володимира Кличникова у пункті про захищеність точно повторює аналогічну статтю із закону про статус народних депутатів України. Він також прагне відновити право безкоштовного проїзду на всіх видах транспорту, штат помічників та інші реалії, передбаченi статусом кримських парламентаріїв першого скликання.
Цей самий законопроект встановлює заборону на поєднання депутатства з посадами в уряді. Однак, як зауважив Сергій Куніцин, Конституційний суд України вже виніс стосовно цього свій вердикт: Кримська ВР є не законодавчим органом, а органом представницької влади, тому принцип поділу влади на неї не поширюється, і депутати можуть працювати і в уряді. Чим активно й користуються — багато хто з них є міністрами, членами уряду, мерами, головами адміністрацій. А тому таке положення якщо і приймуть у Криму, у Києві явно не пройде, оскільки суперечить конституційному порядку в країні, адже вердикт КР навряд чи змінять у найближчому майбутньому. На думку Сергія Куніцина, статус кримських депутатів повинен бути загалом спрямований на розширення економічних повноважень республіки, а не на політичну еквілібристику.
Загалом кримські депутати передбачають, що, щоб вони не написали, Верховна Рада України, приймаючи закон про їхній статус, обріже і їхні повноваження, і права, і захищеність практично до рівня обласних рад. Природно, Верховна Рада України не сприятиме створенню ще одного органу, рівного їй за повноваженнями і правами. Враховуючи ці реалії, деякі депутати закликають своїх колег не поспішати обмежувати власну свободу.
Бурхливу дискусію викликало положення законопроекту депутата Юрія Коломійцева про право виборців на відкликання депутата, який не впорався з роботою. На перший погляд, воно здається цілком демократичним, та недаремно його немає у законодавствах більшості країн. Розробивши його механізм (передбачається, що 200 тих, хто зібрався, можуть обрати ініціативну групу з 20 осіб, яка, в свою чергу, може організувати голосування на окрузі про відкликання вже обраного депутата), можна дати в руки опонентам ще одну технологію конкурентної боротьби. У результаті вирішили положення про відкликання виключити із законопроекту взагалі і написати, що відкликання здійснюється згідно з окремим законом. Хоч яка ж рада напише закон про відкликання самої себе? Таким чином, наше законодавство навряд чи найближчим часом збагатиться положенням і механізмом відкликання обраних депутатів.
До речі, багато навіть загальноприйнятих положень на кримському грунті набувають специфічної складності. Наприклад, питання про те, хто може бути депутатом ВР Криму? Кримські депутати наполягають на тому, що громадянин України, який проживає у Криму не менше 5 років. І ця проста теза породжує відразу два запитання: по-перше, чому кримським депутатом може бути тільки кримчанин? Адже автономія, і це загальновизнане, переживає жорсткий кадровий голод, у тому числі й у депутатському середовищі. Разом із тим, як вирахував кримський політолог Олександр Форманчук, за бажання, витративши близько 3 мільйонів гривень, можна сформувати Кримську ВР переважно з некримчан. З другого боку, ценз осілості у цілих п’ять років ставить явну перешкоду для обрання до представницького органу автономії багатьох репатріантів, насамперед кримських татар.
Знайти прийнятні рішення не тільки з цього, але й з інших питань поки не вдалося. Депутати вирішили провести ще одне читання, з трьох законопроектів створити один і тільки потім просити кого-небудь із народних депутатів від Криму винести його на розгляд Верховної Ради України.
