Минулий вихідний ми з дружиною «проводили» на київському Володимирському ринку. Молодий, інтелігентного вигляду хлопець, який був одночасно і господарем, і продавцем мінімально впорядкованої міні-крамниці капелюхів площею десь чотири метри, вразив нас умінням буквально улещувати покупців, які назбігалися до нього в зв’язку з негодою за недорогим, але стильним товаром. Все б добре, якби злегка підмерзлим жінкам і дівчатам не доводилося юрмитися в черзі до невеликого люстерка...
Словом, тут ми можемо перейти від культури торгівлі, яка помітно зросла, навіть і на базарах, які часом ще звуть речовими ринками, до облаштування цих торговельних майданчиків, що обслуговують нині, в основному, не дуже заможні верстви населення. Відповідно, тут немає ані нормальних кабінок для примірки (тому не рідкість сцени, що дуже нагадують погано виконаний, через холоднечу, але все ж стриптиз), ні, пардон, звичайних туалетів, ні багато чого іншого, що мало б бути там, де ведеться цивілізована торгівля.
Тим часом вже понад рік минуло після указу Президента про заходи щодо удосконалення функціонування ринків із продажу продовольчих і непродовольчих товарів і прийнятої в його розвиток урядової постанови, якою було затверджено відповідну концепцію. Ось лише до концепції досі не додано документ, який іменується «методологією перетворення ринків». У зв’язку з цим одні такі підприємства, що перебувають в основному, в приватних руках, «міняють обличчя» на свій страх і ризик, тоді як на інших ситуація і далі погіршується. Крім того, як зазначалося в середу на прес-конференції, скликаній асоціацією «Український ринок» разом з Інститутом власності, відсутність методології дозволяє представникам місцевої влади по-своєму, «в тому вигляді, в якому їм вигідно», трактувати і указ, і всі інші нормативно-правові документи.
Коментуючи ситуацію, що склалася, директор київського ринку «Троєщина» Олександр Якименко сказав «Дневі»: «Все залежить від розташування та інших умов діяльності того чи іншого ринку. Наприклад, наше підприємство працює прозоро, платить усі податки, й отриманий прибуток дозволяє нам проектувати сучасний торговельний комплекс. Але ми б не хотіли, щоб незабаром нам робили зауваження: мовляв, щось зроблено не так, не за правилами». «Коли в людей немає стабільності, — підбиває підсумок Якименко, — їх дуже легко використати».
На думку джерела, близького до адміністрації іншого великого столичного ринку, небезпека полягає також у «політичному аспекті перевлаштування ринків, який завжди є. Хтось нагнітає обстановку (навколо ринків. — Авт. ), а хтось користується цим». На його думку, «ринки — це інструмент», оскільки тут зосереджено «масу людей», в основному це реалізатори... і тут часто «йде нагнітання», людям говорять: «ви не матимете робочого місця, вам не буде за що жити тощо», і при цьому завжди знаходяться ті, «хто знає, куди треба їх спрямувати: під Верховну Раду, під адміністрацію або ще куди-небудь». І як тут не пригадати надзвичайно самокритичний виступ міністра економіки і європейської інтеграції Олександра Шлапака (його відомство значиться серед потенційних розробників вищезгаданої методології) на регіональній нараді з питань розвитку малого підприємництва в Київській міськадміністрації. На думку міністра, надії на активний розвиток малого та середнього бізнесу не виправдалися насамперед через те, що не вдалося «зробити апарат державного службовця якщо не прихильником, то хоча б дисциплінованим бійцем адміністративного фронту, який має втілювати в життя ухвали президента, уряду, парламенту». Діагноз, в тому числі і для «даного базару», абсолютно точний.
