У парламенті — нова «мода». Якщо раніше внутріпарламентські «тусовки», що офіційно іменуються фракціями, було прийнято створювати під ідеологічним (хоча б формально) фасадом, тепер популярним стає інший принцип — територіальний. «Першу скрипку», звичайно, грає Донбас. У тому, що донецькі депутати, створивши свою фракцію, збираються вести практично незалежну політику, не має сумніву вже ніхто. Проте приклад, як кажуть, заразливий. Серед різнокольорових клаптиків, на які ось- ось розлетяться «мегафракції», намітилося ще декілька регіональних утворень. У їх числі — невелика група представників Одещини, яка славиться своїми курортними і, не тільки, традиціями, що днями «відгалузилася» від «Єдиної України». З одним із парламентських одеситів — народним депутатом Ігорем РЄЗНИКОМ поговорив кореспондент «Дня».
— Що ж вас підштовхнуло до таких рішучих дій?
— Разом із колегами — Ігорем Плохим та Сергієм Киваловим — ми виходили з того, що виборці делегували нас для розв’язання їхніх проблем, а не виконання ролі статистів, які натискають на кнопки. На жаль, в «Єдиній Україні» по- справжньому працювати мають можливість лише 10 — 15 представників керівництва. Іншим депутатам, у кожного з яких, я впевнений, є що запропонувати до діла, доводитися відчувати себе космонавтами в безповітряному просторі. Це виражається в тому, що приходиш у четвер з ранку на роботу, а тобі говорять: «до вівторка ви вільні, керівництво консультуватиметься». Одним словом, «розпорядок дня», а також внутрішньофракційна дисципліна не сприяли реалізації здібностей кожного конкретного депутата. Тобто я хочу сказати, що ми не ставили за мету кинути комусь виклик чи створити інформаційний привід. Просто вирішили шукати спосіб працювати більш ефективно.
— Є інформація, що ваша трійка має намір створити окрему одеську фракцію. Наскільки це відповідає дійсності?
— Гадаю, що було б просто нелогічно, зібравши трійку однодумців, не спробувати створити фракцію. Про окрему одеську фракцію я, як і ряд інших нинішніх депутатів, почали думати ще до виборів. Ми, власне, виборцям так і говорили: якщо пройдемо в парламент, обов’язково створимо об’єднання, що відстоює інтереси Одеського регіону.
— Яка, все ж таки, практична необхідність об’єднувати депутатів, виходячи з їх, скажімо так, регіональної приналежності?
— Головні проблеми зараз — проблеми економіки. Але економічні реалії в кожному регіоні різні. У нас в Одесі заслуговують на увагу одні галузі, в Сумах — інші, а в Криму — ще інші. За одним рецептом з кризи всіх не виведеш. До того ж, і люди, які репрезентують кожен регіон, часто розходяться в поглядах. Ще один аргумент проти об’єднання на традиційній, політико-ідеологічній основі: приналежність до того чи іншого партійного клану відштовхує людей. У цьому під час виборів я пересвідчився однозначно.
— Коли може бути створено «одеську» фракцію і скільки депутатів вона може об’єднати?
— У плані термінів ми нікуди не поспішаємо. Поки що більше придивляємося до аналогічних спроб та переймаємо досвід. Що ж до чисельності, то це буде невелика структура, яка об’єднує 14 — 15 депутатів, в основному мажоритарників, але й декількох списочників. Однодумці у нашої трійки вже є як серед тих, так і серед інших.
— Хто міг би очолити майбутню фракцію?
— Серед нас є депутати з великим досвідом. Це, наприклад, Сергій Кивалов чи Юрій Крук. Однак спочатку треба створити структуру, а потім вже думати про «гетьмана».
— Створення фракції — серйозна річ. Чи була у вас розмова на цю тему з Президентом? Чи маєте ви намір вирушити в самостійне плавання, чи все ж — залишитися «під дахом» майбутнього міжфракційного об’єднання?
— Ніяких розмов з Президентом не було й бути не могло. Ми шукаємо варіант не перепідпорядкування будь-якій мегафракції, а самостійного польоту. Тобто ми хочемо самостійно визначати свою позицію з усього спектру питань, що обговорюються.
— Чи можлива співпраця з відверто антипрезидентськими силами, наприклад, фракціями БЮТ чи СПУ?
— Коли хтось іде на барикади, мені завжди хочеться спитати кожну зі сторін — якщо маєте рацію лише ви, то що робити з вашими опонентами? Вивезти їх із країни? Це ми вже колись проходили. Гадаю, що потрібно знаходити спільну мову з будь-якою опозицією.
