Якщо справи в Америці і на її фондовій біржі підуть униз, то зниження економічної активності, що намітилося в Європі, перетвориться на економічний спад; а Японії, де незначний спад уже є, загрожує глибше падіння, що призведе до виникнення численних фінансових ризиків. Ринки країн, що розвиваються у всьому світі, зазнають краху.
Якщо тільки не почнуться серйозні воєнні дії, то для оптимізму щодо пожвавлення економічної активності в Сполучених Штатах в 4-му кварталі є дві причини. По-перше, товарні запаси в Америці скоротилися до дуже низького рівня. Якщо попит триматиметься на тому ж рівні, то для підтримки обсягу продажу необхідно буде збільшити виробництво. Але чи збережеться великий попит? Планувалося, що недавнє зниження податків, повідомлення про яке нині надсилаються поштою в американські сім’ї, забезпечить стимул для таких же і навіть більших витрат. Малі товарні запаси і зниження податків — механізм, який виводив США з усіх економічних спадів, починаючи з 1945 року, — мають спрацювати, особливо в умовах нинішнього спаду, який навряд чи можна назвати таким. Тобто мають спрацювати, якщо лише терористичні акти не похитнули впевненості покупця настільки, що люди в страху перед майбутнім упадуть у своєрідну сплячку щодо витрат.
Із цього моменту сценарій буде таким: численні зниження відсоткових ставок, що мали місце минулого року, зробили сприятливими вартості капіталу, і оскільки зростає виробництво і збільшується відсоток використання виробничих потужностей, то приблизно на початку наступного року спостерігатиметься збільшення витрат грошових коштів у сфері бізнесу. І, нарешті, у другій половині наступного року — і це найбільша затримка в процесі пожвавлення економіки — поступово почнуть вкладати гроші у високі технології.
У найнижчій точці спаду видається, що все погано. У заголовках газет переважають погані новини про виробництво і зайнятість, упевненість у завтрашньому дні дуже слабка, відсоток використання виробничих потужностей низький. Тому в ситуації з нинішнім спадом немає нічого нового. У минулому, хоч би яким великим був спад, американська економіка оживала за рахунок кредитно-грошової та податкової політики, і, як правило, досить швидко. Сьогодні цей сценарій залишається правдоподібним, але є окремі слабкі місця, які можуть його порушити. Споживачі ось уже понад рік витрачають грошей значно більше, як заробляють. Чи збереже зниження податків рівень їхнього благополуччя, навіть якщо рівень безробіття зростатиме? Чи не треба вважати реальною причиною для неспокою те, що немає впевненості споживачів у тому, що вони справляться з тимчасовими труднощами; і те, що немає належного балансу в бюджетах американських сімей? Більше за те, якщо сім’ї обмежуватимуть свої витрати, то чому промисловість і торгівля мають робити нові капіталовкладення? Вони, звичайно, почнуть скорочувати свої товарні запаси, не збільшуватимуть виробництво й уникатимуть нарощування своїх основних капіталів.
Тому турбота про відновлення впевненості в споживача має бути якнайважливішою. Опитування громадської думки, проведене інститутом Геллапа ще до того, як обрушився Всесвітній торговий центр, виявив, що за цей рік кількість людей, які оцінюють економічні умови як «відмінні/гарні», зменшилася із 67% до 36%. Але цьому не варто дивуватися. Зрештою, хто б міг подумати, що справи в США йдуть добре? Імовірно, більшою мірою релевантним є питання про те, куди рухається Америка. Згідно з тим же опитуванням, більшість (незначна) людей вважає свою нинішню ситуацію гіршою за торішню. Але трохи більше за половину опитаних чекають поліпшення наступного року. В опитуванні, яке було проведено інститутом Геллапа серед інвесторів до терористичних актів, виявилося, що індекс оптимізму інвесторів досяг найнижчого рівня за майже 5 років; лише небагато хто вірить, що пожвавлення вже настає. Тільки 10% чекають, що воно настане в найближчі 6 місяців, і тільки 50% вважають, що воно настане лише через рік або два.
І в тому, і в другому випадку, не густо. Цифри свідчать про те, якою ризикованою була ситуація до того, як терористи завдали свого удару. Час покаже, наскільки похитнулася впевненість. По правді кажучи, сьогодні все розглядається в порівнянні з ейфорією недавніх років. Утім, для того, щоб музика не замовкала, потрібно достатньо оптимізму. Якщо не намітиться підйом, то настане спад.
Що ж економісти, ці майстри робити похмурі прогнози, мають сказати? Останнє опитування серед професійних пророків виявило, що вони передрікають поступове поліпшення, при цьому річний приріст економіки становитиме від 2,8% у четвертому кварталі цього року до 3,9% наступного року. Близько третини вважає, що незабаром, можливо, настане квартал із негативною динамікою, але наступного року впевненість цілком відновиться, а безробіття не перевищить рівня в 5%, що значно нижче за рівень стандартів, які історично склалися.
Лише небагато хто укріпить свою впевненість, грунтуючись на цих прогнозах, тому що економісти продовжують дивуватися законам розвитку. Утім, економісти залишаються поки що найкращими пророками того, що буде попереду. Економічна ж ситуація надсилає просте повідомлення: товарні запаси малі і продовжують зменшуватися, впевненості не додається, і, отже, витрати обмежуватимуться, і найнижча точка — вже в полі зору, а за нею буде стрімке зростання.
А якщо ні? У цьому немає ніякого цинізму: результат буде багато в чому таким же. Якщо в економіці почнеться спад, то відбудуться подальші зниження відсоткових ставок, дедалі більше зниження податків, і, нарешті, так само, як і під час усіх інших 10-и післявоєнних економічних спадів, розпочнеться підйом. Чесно скажу, що безробіття буде більшим, дефіцит бюджету — більшим і долар — нижчим, але в будь-якій ситуації є своя межа, навіть у важкої.
Насправді, ніхто не думає, що економіка США дуже нестабільна: немає проблем із банками, немає проблем із нерухомістю, немає масового безробіття, немає інфляції, що утримує Федеральну резервну систему від зниження відсоткових ставок. Так, ейфорія зникла і не повернеться на захоплений рівень 1999 року, але в часи небезпеки американці звичайно збираються під прапором, а не ховаються в бункері. Тому, хоча світ, здається, перебуває в невизначеності, економічні перспективи не настільки чорні, як світ міг би подумати, дивлячись на небо в Нью-Йорку.
Руді Дорнбуш — професор економіки Массачусетського технологічного інституту і колишній головний економічний радник міжнародного банку реконструкції та розвитку і Міжнародного валютного фонду.
