Подивимося на проблему детальніше.
РЕГІОНАЛЬНІ ПЕРЕКОСИ
Недосконалість законодавства у країні часто призводить до того, що на кримських можливостях та особливостях курорту заробляють інші регіони. Здавалося б, і дай Боже, у масштабах єдиної держави це цілком нормально. Але насправді це не так — кримський регіон при цьому втрачає мотивацію до збільшення прибутків, до підвищення якості обслуговування, а регіони-«нахлібники» прагнуть тільки витягувати прибуток і не мають мотивації до вкладення інвестицій. Прикладів таких дуже багато. Уже говорилося про звільнення оздоровниць загальнодержавного підпорядкування від плати за землю, через що кримський бюджет втрачає левову частку прибутку від елітних санаторіїв. Але недосконалість чинного законодавства призводить і до прагнення державних підприємств, що знаходяться у власності України, позбавити регіони права самостійно розпоряджатися мобілізованими грошовими коштами. Наприклад, другий рік Кримська дирекція пасажирських перевезень (колишнє Кримське відділення Придніпровської залізниці) не є юридичною особою і всі податки до бюджету від її діяльності з перевезень кримських курортників сплачуються за місцем знаходження головного підприємства — у місті Дніпропетровську.
У курортних регіонах Криму влітку працює також велика кількість комерційних структур, фізичних осіб з різних регіонів України. Працюють вони за єдиним податком, який сплачують за місцем реєстрації. Таким чином, до кримського бюджету від їхньої діяльності не надходить жодної копійки. Або, наприклад, великі компанії здійснюють оптову торгівлю на території Криму, але податки сплачують також за місцем знаходження головних підприємств. Поява у Криму відомих перевізників, знаменитих торгових компаній, безумовно, вітається автономією, це сприяє підвищенню якості обслуговування туристів, та свідчить про зростання престижу наших курортів. Однак одночасно виникає проблема врегулювання взаємовідносин з кримським бюджетом, яка, як вважають кримчани, повинна бути вирішена справедливо.
ПРИВАТНІ ПАНСІОНАТИ — ЗОЛОТЕ ДНО…
— Протягом декількох років ми намагаємося вирішити проблему упорядкування діяльності «міні-пансіонатів», — розповідає міністр курортів Олександр Таряник. Відповідно до чинного законодавства здавання житла в найм не віднесено до підприємницької діяльності. На підставі постанови Верховної Ради Криму від 19.05.1999 р. особи, що здають житло в найм, сплачують податки за фіксованими ставками шляхом придбання патенту.
На побережжі з’являється все більше домоволодінь, побудованих за проектом готелів, де номери з усіма зручностями та категорії «люкс», господарі організовують харчування, надають комплекс додаткових послуг (сауна, більярд). Проживання у таких номерах з повним пансіоном обходиться відпочиваючим від 7 до 30 доларів США у день, залежно від регіону, місця розташування домоволодіння та якостей житла. Власники таких приватних пансіонатів сплачують… всього по 20 гривень з ліжка у місяць. Це справедливо? Ми неодноразово зверталися у Держкомтуризм щодо розробки положення про міні-пансіонати, внесення змін у чинне законодавство, але поки все залишається як і раніше…
В окремих регіонах міністерство зіткнулося з фактами, — розповідає міністр, — коли «рекреаційні ліжка» на курортних землях свідомими вмілими діями перетворюються у приватне домоволодіння, що змінює всю систему оподаткування. Ось приклад: міжгосподарча база «Прибій» Сацької районної Ради розрахована на 2650 ліжко- місць, вона знаходиться на самому березі моря, будиночки раніше належали господарствам. Сьогодні 45 відсотків місць знаходиться у руках приватних осіб (більше 70 чоловік). У договорах купівлі-продажу будови названі «літніми будиночками» і чомусь розцінюються адміністрацією і податковою інспекцією як приватні домоволодіння. У результаті ніхто з посадових осіб не намагається зареєструвати власників будиночків як суб’єктів підприємництва, не вжито заходів для отримання ними ліцензії на туристичну діяльність, хоч земля відведена під базу відпочинку, і власники будиночків здійснюють прийом туристів. Втрати бюджету очевидні. Так одна сімферопольська громадянка придбала будиночок і розміщує 14 чоловік у заїзд по 9 доларів США на добу. Навіть якщо передбачити, що вона працювала 60 днів (липень-серпень), прибутки становили 7560 доларів США, або 40824 грн. До місцевого бюджету відповідно до придбаного патенту вона сплатила… 224 грн.
Не менш дивне ставлення у Сацькому районі і до реєстрації осіб, що здають житло в найми. У день відвідування Оленівки працівниками міністерства курортів Криму на більшості дворів висіли оголошення «здається кімната», але у сільській Раді на 592 домоволодіння зареєстровано 9 (!) квартироздавачів, а у податковій інспекції придбано… 11 патентів на один (!) місяць і усього один з них продовжено. І це типова картина для багатьох міст і сіл Криму. У результаті при збільшенні майже вдвічі у порівнянні з 2000 роком кількості відпочиваючих, котрі наймають житло, наприклад, у Чорноморському районі сума курортного збору… поменшала на 8157 грн.
СЕРВІС ДЛЯ АВТОТУРИСТІВ
Крим завжди боровся за збільшення кількості автотуристів, вважається, що це один з найбільш прибуткових видів туризму. Однак і тут чиновники не спромоглися збагатити державну касу. Олександр Таряник наводить приклади того, як збирається курортний збір у кемпінгах та мотелях: «Наприклад, «у заповідному урочищі «Атлеш» люди, які відпочивають там по 10 — 12 років поспіль, заявили, що у нинішньому сезоні вперше за курортним збором ніхто не приїжджав. Не заперечували цього і в Оленівській сільській Раді. Дозволю собі про «Атлеш» сказати особливо . Це заповідне урочище, і на цій основі Рескомекоресурсів відмовляє райдержадміністрації у дозволі на обладнання стоянки для автотуристів. Але вони фактично знаходяться там десятки років, прибережна смуга «укатана» до стану асфальту, кількість машин досягає 500 і більше одночасно. І скільки бачить око — жодного туалету, немає підвезення питної води (їздять за нею в Оленівку), єдиний сміттєвий контейнер на всю територію, з якого, напевно, не прибирали протягом сезону. Внаслідок — гори сміття, пластикової тари та харчових відходів через кожні десять метрів, рознесені по всьому заповідному степу. Хто ж виграє від такої охорони природи? Адже замість того, щоб впорядкувати автостоянку, стягувати з автотуристів плату за користування нею та курортний збір, зараз необхідні величезні витрати для приведення в порядок території».
Аналогічна ситуація у Тихій бухті та у прибережній зоні бази відпочинку «Юнга» у Коктебелі, — розповідає Олександр Іванович, — а у селищі Малоріченське під Алуштою русло місцевої ріки Малоріченка забруднене побутовим сміттям та харчовими відходами з найближчих барів. Хіба це державний підхід до організації курорту?
ІНФРАСТРУКТУРА КУРОРТУ ПРАЦЮЄ «НА КИШЕНЮ»…
У світовій практиці основний прибуток курортні регіони отримують не від продажу путівок, а від реалізації товарів та послуг у інфраструктурі курорту, де він від 4 до 10 разів більший. Що ж виходить у нас?
— У період курортного сезону різко зростає реалізація товарів та послуг на підприємствах торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування, — розповідає Олександр Іванович. — За даними Держкомітету з торгівлі та захисту прав споживачів, роздрібний товарообіг ресторанного господарства офіційно зареєстрованих підприємств громадського харчування всіх форм власності склав за перше півріччя 2001 року 39,0 млн. грн., що на 10,8 млн. грн. або на 38,2 відсотки вище відповідного періоду минулого року. Разом з тим ці показники могли бути значно вищими, якби всі торгові точки мали дозволяючі документи та, відповідно, платили податки до бюджету. Чим можна пояснити той факт, що у центрі Судака, на набережній, поруч з торговими наметами та кафе, які працюють законно, 21 серпня о 14.00 розташовувалися 46 торгових точок, де приватні особи, що не мають на те жодного дозволу, реалізовували плов безпосередньо з величезних казанів, шашлики, манти, рибу, салати, солодощі? Аналогічна ситуація на пляжі у Новому Світі. Там у день перевірки таких точок було 26. Причому, ніхто з «самовольщиків» не намагається сховатися, кожний з гідністю відповідає, що він господар і жодних дозволів у нього немає. Ми провели простий хронометраж: за 15 хвилин такий продавець відпустив товар на суму 270 грн.! А черга стоїть до кожної точки весь день. Продукти виставлені на столах, стільцях, коробках, без холодильників, на пекучому сонці. Жодні правила зберігання та транспортування продуктів, що швидко псуються, не виконуються, немає ні медоглядів, ні санітарних книжок. Широкого розмаху набула торгівля спиртними напоями: просто на набережну в’їжджають та стоять у ряд автомашини, у багажниках яких на будь-який смак вино та коньяк. 21 серпня на набережній бiля приміщення Судацького міськвиконкому та у районі ринку працівники міністерства спільно з фахівцями виконкому нарахували 28 столиків зі спиртними напоями в асортименті, при цьому, природно, без яких-небудь документів».
«БЕЗКОШТОВНИЙ» ПЛЯЖ ЗА 2 ГРИВНІ…
А як організована робота пляжів? Виявляється, не краще. Олександр Іванович розповідає:
— «Рішенням сесії Ялтинської міськради від 26 липня 2001 року було встановлено безкоштовний вхід на міські комунальні пляжі для всіх мешканців та гостей Ялти. Однак на момент перевірки 22 серпня 2001 р. на пляжах «Приморський» та НП «Барс» плата стягувалася у розмірі двох гривень. Орієнтовна виручка тільки з одного пляжу в день складає близько 10 тис. грн. (без урахування виручки від торгових точок, розташованих на пляжі). Уявімо собі суму виручки за сезон! Враховуючи, що пляжі експлуатуються тими структурами, що їх самовільно захопили, малоймовірно, що ці гроші надійдуть до бюджету. Також до бюджету не надійде і плата за землю. Міністерство запитало у Ялтинській міській податковій інспекції інформацію про сплату податку НП «Барс-2000». Виявилося, що за 7 місяців (!) поточного року ним сплачено: прибутковий податок — 191 грн. 65 коп.; податок на прибуток — 150 грн.; ПДВ — 562 грн.; комунальний податок — 16 грн. 02 коп. Всього 920 грн. 27 коп. Це, як бачимо, десята (!) частина виручки за один день!»
Природно, це зовсім не вичерпний перелік проблем та можливих джерел поповнення бюджету. Міністр курортів та туризму Криму Олександр Таряник вважає, що розібратися у ньому — завдання передусім податкових органів у взаємодії із зацікавленими органами місцевої виконавчої влади. Нинішнє становище справ з обігом грошей на курорті не може влаштувати нікого: за деякими підрахунками до бюджету потрапляє тільки третина того, що повинна була б отримати держава. Міністерство прикладає багато зусиль для того, щоб постійно підвищувалася ефективність роботи рекреаційного комплексу, заповненість здравниць, щоб довшав активний період їх діяльності. Поки ясно, що без усунення названих причин витоків грошей з бюджету, галузь не зможе вийти на світові стандарти. Соромно говорити, але сьогодні здравниці, повз які пропливає стільки грошей, мають заборгованість по заробітній платі, а деякі не соромляться бути збитковими. У цей парадокс ніхто у світі не повірить. Може, вже прийшов час державі вивести кримські курорти з тіні?
