Президент Індонезії з минулого тижня — Мегаваті Сукарнопутрі. Хоча Мегаваті досить відомий політик не тільки в індонезійській політиці і користується великим авторитетом серед населення, у призначення саме її керівником Індонезії багато хто не міг повірити. В оману вводив «волаючий голос» попереднього президента Абдуррахмана Вахіда, який не хотів спочатку визнавати своєї відставки і переходу влади до Сукарнопутрі. Українська влада також стала заручницею такої невизначеності та ніяк не могла висловити свою точку зору щодо подій в Індонезії. Майже два тижні тому МЗС України рекомендувало своїм громадянам не відвідувати впродовж певного часу Індонезію до з’ясування всіх обставин того, що відбувається. Індонезійські дипломати, як стало відомо «Дню», кардинально не погодилися з попередженням.
— Пане Посол, то є в Індонезії президент чи ні? Чи дійсно існувала небезпека громадянам України, які бажали відвідати вашу державу?
— На даний момент ситуація в Індонезії спокійна й мирна, як і до зміни уряду. Якщо й були якісь демонстрації, то тільки в окремих частинах Джакарти. Навіть не всі жителі столиці знали, що в місті проходять мітинги. Наприклад, водії тільки по радіо дізнавалися, що в певному районі Джакарти демонстрація, їм радили просто його обминати. І ця ситуація, коли невеликий мітинг проходив усього лише в одному районі столиці, подавалася засобами масової інформації так, неначе все місто, вся країна охоплені демонстраціями. Мас- медіа світу повідомляли про можливі хвилювання серед населення внаслідок зміни керівника країни, однак вони не сказали, що ж було насправді: після зміни влади ситуація в Індонезії залишалася абсолютно спокійною, сама передача влади відбувалася гладко та без конфліктів. Попередження МЗС України могло негативно вплинути на потоки туристів з вашої країни до Індонезії. Туризм є для нас основним джерелом валютних надходжень. Звичайно, якщо порівнювати кількість українських туристів, що відвідують Індонезію, з іншими країнами, то вона не дуже велика. Минулого року нашу державу відвідало лише близько п’ятисот чоловік з України. Але ми вважаємо, що з поліпшенням добробуту українського населення кількість туристів збільшуватиметься. Щодо відносин між нашими країнами, то ми також завжди дивимося в перспективу. Тому я дуже сподіваюся, що незабаром застереження МЗС України буде скасовано.
— Не могли б ви розповісти про пані Сукарнопутрі детальніше? Наскільки погляди нового президента відрізняються від принципів першого лідера Індонезії диктатора Сукарно, її батька?
— Мегаваті Сукарнопутрі справді дочка першого керівника Індонезії Сукарно, видатного борця за незалежність країни. На останніх парламентських виборах партія, очолювана Сукарнопутрі, отримала 35% голосів. Сам факт призначення президентом Індонезії жінки (вперше в нашій історії) свідчить про те, що у нас немає проблем з емансипацією. Партія Сукарнопутрі зробила великий внесок в подолання диктатури в країні. Її підтримують прості люди, що значно відрізняє Мегаваті від попередників. Як відомо, політична партія Вахіда підтримувалася здебільшого державними службовцями. У 1999 році під час президентських виборів так сталося, що Сукарнопутрі не обрали керівником країни через те, що вона жінка. Однак нині слід визнати, що таке рішення було неправильним. Цікаво, що навіть ті парламентарі, які виступали проти призначення Сукарнопутрі на посаду президента в 1999 році, цього разу голосували за неї. Колишні опозиціонери Мегаваті вважають, що не варто протистояти політику, якого підтримує більшість громадян країни. Лідер колишньої опозиції, до речі, тепер обіймає посаду віце- прем’єр-міністра.
Щодо поглядів Мегаваті та її батька, то вони передусім патріотичні. Відносно попереджень Вахіда, буцімто з приходом дочки диктатора в країні знову буде панувати авторитаризм, то це просто неможливо. Сьогодні політичне середовище абсолютно інше, і диктатура залишилася в минулому. Диктатура неможлива, оскільки в країні відбуваються демократичні процеси, існує багато неурядових організацій, які можуть контролювати уряд, значно змінилася й ситуація в парламенті. Кожен з парламентарів може висловити власну точку зору на те, що відбувається в Індонезії. Також істотно поменшала роль військових у політичному житті країни. Населення просто дасть відсіч диктатурі, люди не приймуть такий спосіб правління.
— За останні п’ять років в Індонезії можна було спостерігати досить часту зміну керівників — Сухарто, Хабібі, Вахід... На вашу думку, це явище — наслідок демократичних перетворень, економічних негараздів чи політичних (можливо, геополітичних) інтриг?
— Все залежить від атмосфери в суспільстві. В минулому в нас була тоталітарна система, все було під контролем, здавалося, що президент — людина непогрішна. Нині президента можуть звільнити з посади за порушення конституції. Це почалося після падіння режиму Сухарто, коли президентом став Хабібі. У цей же час країну охопила економічна криза. Люди, зрозуміло, хочуть бачити безпосередні результати роботи уряду, у них немає терпіння чекати закінчення терміну перебування президента при владi. Згодом народ побачив, що дії Хабібі мало чим відрізняються від стилю роботи Сухарто. Населення зажадало проведення виборів, і тоді партія Мегаваті отримала 35% голосів виборців. Але внаслідок того, що президентські вибори в Індонезії непрямі, президента обирає Народна Консультативна Асамблея, Мегаваті Сукарнопутрі не стала керівником країни. Президентські вибори виграв Абдуррахман Вахід. Згодом з’ясувалося, що й він не може ефективно керувати державою. А населенню хотілося бачити швидкі результати оздоровлення економіки. Можна сказати, що зміна керівництва — наслідок поєднання демократизації та економічних труднощів.
— Чи не станеться так, що й пані Сукарнопутрі стане жертвою протесних настроїв населення і після її усунення політики просто боятимуться навіть претендувати на президентське крісло?
— Саме тому, коли Мегаваті обіймала нову посаду, індонезійський парламент висунув умову, що Сукарнопутрі перебуватиме при владі до 2004 року. Тоді й відбудуться наступні вибори. Це щось на кшталт консенсусу. І одна з пропонованих сьогодні поправок до конституції полягає в тому, що президент має перебувати при владі протягом того терміну, на який його обрали, і щоб президент подавав звіт про свою роботу тільки в кінці терміну, а не кожен рік, як зараз. У Президента має бути достатньо часу, щоб щось зробити.
— Чи мають розвиток гучні корупційні скандали в Індонезії? Я маю на увазi ситуацiю довколо сім’ї колишнього президента Сухарто.
— Останнім часом в Індонезії багато зроблено для подолання практики корупції, брудних операцій та непотизма, що вони були широко поширені в епоху Сухарто. Судовий процес відносно нього ще триває. Головна проблема — в зборі достатньої кількості доказів. Генеральна прокуратура наполягає на тому, щоб колишнього президента було притягнуто до суду в зв’язку з обвинуваченнями в корупції, котрі стосуються кількох благодійних фондів, що їх Сухарто колись очолював. Зараз він знаходиться на підписцi про невиїзд, його звинувачено в зловживанні владою впродовж 32-річного правління. Поки що судовий розгляд припинено в зв’язку з погіршенням здоров’я Сухарто. Його сина також засуджено за корупцію на півтора року ув’язнення з конфіскацією частини майна, але зараз він розшукується, ми нічого не знаємо про його місцезнаходження. Судовий розгляд проходить також відносно дочки Сухарто. Гадаю, уряд Мегаваті продовжить розслідування цих справ.
— Чи буде у екс-президента Вахіда спокійна старість, наскільки відомо, його також підозрювали в корупції? Чи збирається він і надалі брати участь у політичному житті Індонезії?
— Вахіда чекає спокійна старість. За моїми відомостями, після імпічменту відносно нього судового процесу розпочато не буде. Його звільнено від звинувачень у корупції і, на мою думку, Вахід буде вважатися видатним індонезійським політичним лідером. Якщо він виявить бажання повернутися до політичного життя, люди його приймуть. Багато хто вважає, що він не може бути президентом, але брати участь в політичному житті повинен. Мегаваті Сукарнопутрі, гадаю, готова до співпраці з ним. Вони — близькі друзі. Але я поки що не знаю, чи залишиться партія Вахіда в уряді або ж піде в опозицію.
— Якою була реакція світових лідерів на призначення Мегаваті Сукарнопутрі новим президентом? Чи висловлювалася стурбованість з приводу зміни влади в Індонезії?
— Ніякої стурбованості не було. Реакція світових лідерів на призначення п’ятого президента Індонезії була тільки позитивною. Багато хто з них, зокрема, Сполучені Штати Америки, Російська Федерація, Китай, Японія, а також країни АСЕАН і Європейського Союзу висловили свою підтримку й готовність співробітничати з новим керівником.
На зустрічі в Міністерстві закордонних справ України мені повідомили, що український уряд направить до Індонезії вітальний лист.
— Чи змінилися істотно відносини між Україною та Індонезією з часів візиту українського президента Леоніда Кучми до Джакарти в 1996 році? Чи було корисним відкриття в Індонезії посольства України для налагодження двосторонніх контактів?
— Для нас Україна важлива історично. Коли Індонезія боролася за незалежність, саме представники України винесли індонезійське питання на розгляд Ради Безпеки ООН. Ми ніколи не розглядали і не розглядаємо Україну тільки як потенційний ринок. Коли ваша країна проголосила незалежність в 1991 році, Індонезія висловила своє визнання. Відкриття Посольств як у Києві, так і в Джакарті ґрунтувалося на взаємній зацікавленості щодо сприяння розвитку двосторонніх відносин. Посольство Індонезії в Україні було відкрито в 1994 році, ми ще не знали, чи буде Україна відкривати своє посольство. Відкриття посольства України в Джакарті відбулося в 1997 році. Президент України Леонід Кучма та колишній міністр закордонних справ Геннадій Удовенко відвідали Індонезію в квітні 1996 року. Внаслідок візиту було підписано Спільну Декларацію про принципи відносин та співпраці між Індонезією та Україною. Міністр оборони Індонезії Еді Судраджат відвідав Україну в червні 1996 року. В ході цього візиту між Міністерствами оборони двох країн було підписано Меморандум про взаєморозуміння в галузі військово-технічної співпраці.
Індонезійсько-українська співпраця розвивається дуже повільно ще внаслідок того, що наша країна переживає економічну кризу. Крім того, Індонезія зіткнулася з політичною кризою, і ми були змушені вирішувати свої внутрішні проблеми. Але ми чітко бачимо потенціал України. Економіки наших країн взаємодоповнюють одна одну. Наприклад, в Україні розвинена промисловість, а у нас є ресурси. У вас добре розвинені такі галузі, як літакобудівна, кораблебудування, виробництво тракторів, електроінженерна галузь. Гадаю, Україні Індонезія цікава тим, що ми можемо запропонувати таку продукцію як какао, чай, кава, пальмове масло, одяг, матеріали для будівництва житла (вікна, двері). Сьогодні ми імпортуємо з України стальні труби, добрива та військове обладнання. Минулого року обсяг товарообміну між нашими країнами становив $104 млн. Звичайно, це невелика сума, але, на мою думку, вона буде зростати. Нині ми намагаємося урізноманітити наш економічний потенціал.
— Приблизно чотири роки тому обговорювалися грандіозні плани про співпрацю між Україною та Індонезією в сфері космосу. Йшлося навіть про будівництво на одному з індонезійських островів космодрому. Яка доля цих намірів?
— Будівництво космодрому — програма відносно нова для Індонезії, для здійснення проекту потрібно багато часу. Уряд Індонезії зараз змушений більше приділяти уваги оздоровленню власної економіки та програмі реформ. Гадаю, як тільки ми впораємося зі своєю кризою, проект буде реалізовано.
