Вчора Конституційний суд заборонив Верховній Раді давати будь- які доручення Генеральній прокуратурі. За висновком суддів, звернення «імперативного характеру» на адресу прокуратури протирічать статті 19 Конституції. Згідно з цією статтею, «органи державної влади не повинні втручатися у діяльність прокуратури з питань, що становлять її компетенцію». Рішення прийнято за поданням Президента, при чому одноголосно.
Історія конкретно цього подання починається в 1999 році, коли Верховна Рада доручила прокуратурі у тримісячний термін перевірити факти порушення прав українських акціонерів найбільшого цементного заводу країни ВАТ «Миколаївцемент». Тоді Вищий арбiтражний суд через невиконання інвестиційних зобов’язань скасував майнові права українських компаній «Хорда» та «Градотраст», а Фонд держмайна тут же продав відібрані пакети акцій французькому цементному гіганту «Лафарж». Ця транснаціональна компанія має активи в 62-х країнах світу і річний торгівельний оборот 64 мільярди франків. Французькі газети, зокрема Le Mondе, пов’язують цю компанію з оточенням президента Франції Жака Ширака. Той факт, що скандал з «Миколаївцементом» трапився невдовзі після переговорів Ширака з Кучмою, дозволив зацікавленим колам у парламенті зробити припущення про невипадковість оперативного продажу акцій величезного цементного заводу САМЕ французам. Це і стало тоді приводом для створення спеціальної слідчої комісії, а згодом і доручення прокуратурі негайно перевірити виявлені цією комісією факти зловживань. У відповідь Леонід Кучма зробив подання до Конституційного Суду.
Відтак, суд вирішив, що Верховна Рада не може контролювати прокуратуру і давати їй розпорядження. Водночас суддя Станіслав Яценко зуважив, що конституційне подання Президента не могло бути підставою для Генпрокуратури ігнорувати парламентську постанову. Прокуратура мала сприйняти цей документ, як звичайне звернення, і обов’язково відреагувати на нього.
Втім, учорашній висновок Конституційного Суду матиме значення, яке виходить далеко за межі окремої історії з «Миколаївцементом». Адже в рішенні суддів указується, що давати доручення прокуратурі не має не тільки Верховна Рада, а й інші органи влади, в тому числі Президент і Кабінет Міністрів. І тут можна згадати хоча б резонансний указ Президента, підписаний кілька тижнів тому, в якому прокуратурі доручається перевірити факти тіньової приватизації державних підприємств.
Очевидно, відтепер і парламент, і Президент, будуть вимушені більш тонко підбирати слова в документах, що стосуються слідчих органів. Слово «доручити» тепер доведеться змінити на «рекомендувати». А Генпрокуратура, в свою чергу, зобов’язана розглядати ці звернення на тих же умовах, що й від звичайних громадян. Будь-яка першочерговість, а тим більше, обмеження термінів слідчих дій, тепер не допускається. «Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним, і не може бути оскарженим», — говориться у висновках суддів.
