У зв’язку з цим постає питання про лідерські повноваження у опозиції. Ющенко сам, напевно, розуміє, що необхідно використати свою якість рейтингового політика. Але питання в тому, наскільки він зможе після цієї кризи зберегти можливості для більш широкого опозиціювання, тому що політична криза навколо уряду показала, що Ющенка підтримають тільки праві фракції й політичні групи. Є ще один чинник, який може вплинути на те, чи буде ця «нова опозиція» зсуватися до центру, або ж вона приречена бути у такому собі правому політичному «гетто». Цей чинник полягає в тому, наскільки центристські політичні сили зможуть стабілізувати власне політичне й виборче поле.
Нинішня криза навколо уряду показала також, що політичні фракції, депутатські групи та політичні партії в цілому стають все більш консолідованими суб’єктами політики. Основними гравцями нинішньої політичної фази є центристські фракції. Причому, сам по собі центр неоднорідний, там чітко простежується дві групи: одна — СДПУ(о), Демсоюз, ряд інших депутатських утворень; друга — НДП, Партія регіонів, Трудова Україна. У центра є своя чітко вистроєна стратегія, хоча в рамках загальної стратегії існують власні стратегії у тих або інших депутатських груп і фракцій на більш тривалий період (до 2002 року принаймні ). І головне, що цей центр став ширшим. Якщо раніше наш парламент був чітко розділений на дві екстремальні частини (праві та ліві), і центр займав деяке проміжне положення між ними, то сьогодні і в законодавчому, і в парламентському, і в партійно-політичному полі в цілому центр стає осередком політичної гри, просторим інституційним майданчиком. І якщо цей центр зможе сформувати дієздатну коаліцію, висунути лідерів, то робота опозиції у цьому секторі політичного поля буде дуже утруднена.
Фактично більшість сьогодні вже не пропрезидентська і не пропрем’єрська — вона сама по собі, вона своя, ця більшість «більшості», при всіх її внутрішніх протиріччях. Сьогодні ми бачимо, що парламент зміцнів і став більш iнституційованим. Це позитивна тенденція.
Тепер для впливових центристських політичних сил актуальним є «збивання температури» опозиційності у правих. Важливо сьогодні при всіх непорозуміннях між правими і центристами зберегти центро-праву більшість. І при всіх розкладах у новому уряді — із Ющенком або без Ющенка — треба враховувати, що для того, щоб була вистроєна широка парламентська платформа, Кабінету Міністрів необхідний стабільний союз центристів і правих сил. Остаточне виштовхування правих у «гетто-опозицію» — це крок до їх радикалізації.
