1. Чи приніс вам 2000 рік більше впевненості у власних силах, в можливостях зміни вашого життя і життя країни на краще?
2. Які події 2000 року здаються вам найбільш важливими з точки зору перспектив і тенденцій (як позитивних, так і негативних) у розвитку країни?
3. Які плани ви збираєтеся здійснити в 2001 році? А що, по-вашому, необхідно в 2001 році здійснити:
— Президенту країни;
— парламенту;
— уряду;
— ЗМІ;
— керівнику вашого підприємства (учбового закладу)?
4. У 2000 році ви стали більше чи менше мріяти? Чому?
5. Що «Дню»-2001 ви б хотіли побажати? Що нового хотіли б нам запропонувати: теми, ідеї?
1. Двотисячний рік збігся з моїм 70-літтям і публікацією моєї монографії «Философия как путь человечности и надежды», що відобразила деякі результати багаторічних творчих пошуків. Цей збіг переломних подій у моєму житті з початком нового тисячоліття є для мене добрим знаком. Адже будь- яка творчість — це звільнення від обіймів Ніщо, яке дозволяє нам здійснювати кроки за далекі горизонти, котрі сягають іноді навіть за біологічні межі життя. До меж десятиріччя своєї незалежності виходить і вся Україна. Уже одне це вселяє добрі надії.
2. Найістотнішою подією 2000 року вважаю підтримку стабільності гривні і зусилля Кабінету Міністрів у напрямку забезпечення прозорості фінансових операцій у сфері бізнесу. Якщо за такої активної позиції, котра зачіпає інтереси деяких великих бізнесових структур, цей курс вдасться продовжити, то це свідчитиме про зростання професіоналізму виконавчої влади та про зміцнення демократичних основ її соціальної підтримки. Це дуже істотно в умовах різкого зниження довіри до владних структур у населення. Перспективним вважаю указ Президента про наукові пенсії, який поліпшує життєзабезпечення кадрового корпусу українських учених. У культурній сфері як значну подію розглядаю фестиваль «Музик-Фест» у Києві, що розкрив міжнародне значення української музичної культури та її загальнолюдські цінності.
3. Я планую публікацію своїх лекцій з авторського курсу «Філософія як смислотворчість життя». Відповідно бажаю всім своїм колегам успішної реалізації їхніх планів і творчих пошуків.
— Президентові бажаю здійснення імперативів соціальної демократії з використанням методів комп’ютерного аналізу насущних політичних проблем, який дозволяє чітко розрізняти можливе і неможливе і в цьому сенсі виключає волюнтаризм.
Хотілось би, щоб парламент за всієї конституційності рішень не переоцінював цей принцип за критерієм більшості. Адже рішення за критерієм більшості не такі чутливі до ситуацій небезпеки тих чи інших наслідків (через корпоративне самовиправдання тих, котрі голосують), до унікальних та моральних обставин, як індивідуальні рішення. Не кажучи вже про
— Бажаю виконавчій владі, щоб вона розширювала зусилля з розвитку приватної ініціативи громадян, без якої неможливе подолання кризових ситуацій, а також посилення фінансової підтримки науково-технічного потенціалу країни, без котрого не можна забезпечити майбуття нації.
— Я бажаю ЗМІ всілякого розгортання їхніх функцій не тільки в ракурсі інформування суспільства, але й в аспекті зондування громадської думки, розкриття її значення як регулювальника соціального прогресу.
Не сумніваюся, що більшості людей так само, як і мені, важко уявити те, що ми опинилися в III тисячолітті. Це виняткова, унікальна подія всієї світової історії людства. Тут можна лише фантазувати і мріяти, як мріяли люди, котрі побачили на світанку I тисячоліття Віфлеємську Зірку. Хотілось би побажати людям, які входять у III тисячоліття, побачити свої зірки надії, знайти ту віру в любов і дух тиші, яку проповідував апостол Павло. Я переконаний, що III тисячоліття стане не так часом раціонально-технічної доцільності, як ерою ноосфери, тобто зоною планетарної мудрості. Про це, однак, можна тільки мріяти.
Хотілось би побажати газеті «День» масштабніше розкрити її своєрідність і творчу неповторність серед інших газет України. Для цього доцільно поповнити арсенал творчих можливостей газети, а саме: за умови збереження існуючої схеми подачі матеріалів (у якій новою і перспективною минулого року виявилася історична рубрика) запровадити також постійний розділ дискусій із гострих політичних та культурних проблем, а також рубрику «Життя головних площ міст України», в якій задіяти і журналістів, і соціологів, і представників громадських організацій, включаючи молодіжні об’єднання.
Сергій КРИМСЬКИЙ, доктор філософський наук, професор, головний науковий співробітник Інституту філософії НАН України, член-кореспондент Нью- Йоркської академії наук (США)
Оскільки усвідомлення того, що в житті варто покладатись перш за все на самого себе прийшло давно, то нічого нового 2000 рік в цьому відношенні не приніс і впевненості не додав. Можливості зміни життя на краще існують завжди, просто потрібно ставити мету й намагатись (дуже сильно хотіти при цьому) її досягти. Методи, інструментарій та ціна досягнення мети у кожного свої, а в нашій країні вони часто мають парадоксальний відтінок.
Особисто я сповідую той принцип, що надія не повинна взагалі помирати, навіть останньою.
В житті нашої країни зміни на краще відбудуться, скоріше, за законом сполучених посудин, коли йде вирівнювання рівнів (перш за все — економіки) до однієї горизонталі з рештою цивілізованого світу. Під цим я розумію інтеграцію у європейський та світовий простір, відкритість суспільства тощо, хоча надто багато «корчів» на цьому шляху.
Найголовніше — 2001 рік буде малесеньким, хоч і поступальним кроком. Шкода, що все відбувається так повільно.
Друге питання «Анкети» логічно переплітаються з першим і навпаки. Складається враження, що такі останні події, як «касетгейт» та закриття ЧАЕС затьмарили все попереднє, що відбулося в країні.
В світлі цих подій до можливостей змін в житті країни на краще можна віднестись зовсім не оптимістично. Також вражає, навіть пригнічує, реакція суспільства на ці події. Її фактично немає. Це не співпадає з твердженням того, що у нас вже «вимальовується» громадянське суспільство. Зрежисоване дійство в центрі столиці — то не є реакція суспільства.
Часто маю звичку відноситись до відомих людей, які несуть позитив, а надто до їх діяльності, як до подій, що тривають, бо існує потреба свідомості та здорового глузду, подумки спиратись на дії таких людей попри всі розчарування та недостатність об’єктивної інформації.
Плани на 2001 рік буденні, життєві: оздоровити сина та покращити умови проживання.
Президентові — не просто бути в цій ролі (бо катаклізми нам зараз не потрібні), а бути дійсно гарантом.
Парламентові — пам’ятати, хто вони є (це без пафосу і з пафосом), робити те, що вони зобов’язані робити, бачити себе в повен зріст у дзеркало і робити висновки (бо не у всіх залишається людський вигляд, навіть візуально), не так активно дбати про «сугубо свої інтереси».
Урядові (його здоровій частині) — позитивно залишитись в історії.
ЗМІ — стати хоча б як «День» (це майже серйозно).
В 2000 році мріятись стало більше, бо реалії віддалились від омріяного.
В Україні виходить мало газет, які відзначаються толерантністю, доступною (не примітивною!) аналітикою, які мають шарм інтелігентності і є державницькими, національними по духу. Щоб при спілкуванні з такими газетами дійсно відчувалась планетарність нашого буття. Щоб перерахувати такі газети, достатньо буде пальців однієї руки. Я відношу газету «День» до їх числа. Хочу побажати — колективу (бачте, як вкрадаються совєтізми) зберігати та зміцнювати баланс перерахованих вище якостей, подавати якомога об’єктивнішу інформацію, не скочуватись до банальностей, бути більш ілюстрованим виданням. Хотілось би читати більше про життя нашої діаспори в країнах Латинської Америки, Австралії, про життя цікавих людей нашої глибинки на зламі архаїчності та сучасності.
Мені здається, що газета не програла б, якби відкрила щоденну колонку (один вірш) відомих і невідомих поетів, українських і не тільки. Автори і тематика — то вже ваш вибір.
Ще щодо новорічних побажань. Я хотів би побажати нашій державі, щоб вона стала країною, де не лише доводиться жити, а де по справжньому хочеться жити, бо тут добре, тут все своє, тут мирно і радісно. Щоб було усвідомлення того, що де б ти не був, ти все рівно повернешся в Україну, бо тут твій дім, тут твоє все, тут краще.
Володимир Миколайович ПОЧИНОК, Київ
Ні, бо відчувається повне засилля безграмотної, непрофесійної бюрократії, подальше посилення авторитаризму князів і князьків, відсутність прозорості й живої думки на ієрархічній драбині влади, вміння працювати на професійному рівні. Ні, бо катастрофічно зростає забруднення нашого «хутора» й абсолютне невміння «справлятися» з відходами. Ні, бо зростає кількість техногенних катастроф. Ні, бо відсутні навіть натяки на формування громадянського суспільства, котре б зуміло сформувати нормальну більшість, професійний та відповідальний уряд, котрих би завжди приводила до тями опозиція, яка готова взяти відповідальність за долю країни у свої руки, як це робиться в Європі й навіть у наших колишніх сусідів по «табору».
Найважливішими здавалися спроби прийняти Податковий кодекс і гармонізувати українське законодавство з європейським, але...
Підготовлені підручники; довідникова література з економіки і туристичного бізнесу, котрі вкрай необхідні.
Президентові: перестати плодити «совєтські» професійні свята, видавати укази, котрих не знає цивілізований світ, а сприяти виробленню й «імплементації» у практику, у масову свідомість нормальних законів.
Парламентові: більше інтелекту, нормальних більшості й опозиції. Прийняття якісних кодексів і законів, що виконуються.
ЗМІ: стати інформативними, а також «сторожовими псами» демократії.
Керівництву: професіоналізму і толерантності.
Мріяти у світі, котрий активно нищить оточення та особистість, якось не випадає. Приземлені мрії: мати не просто випадковий доступ до Інтернету, а регулярно користуватися ним.
«Дню»: інформативності, продовження дискусійності і, можливо, вміння організувати розв’язання гострих проблем шляхом повернення до них на «вищому щаблі» (що і як робиться та що і як можна зробити).
Олег ДРАГАН, Ужгород
Не знаю кому як, а особисто мені 2000-й рік особливого оптимізму щодо змін на краще не приніс і навіть погіршив моє фінансово-матеріальне становище. Будучи скороченим і, отже, позбавленим стабільної зарплати, виявився на трудовій пенсії в 80 грн. Правда, зараз отримую на десятку більше.
Серед найбільш важливіших подій 2000 року, думаю, потрібно назвати своєчасну підготовку й прийняття бюджету країни на новий календарний рік, а також початок робіт iз закриття небезпечної для подальшої експлуатації ЧАЕС.
Говорити про особисті плани на 2001 рік з вищевказаних причин немає достатніх підстав. Щодо побажань керівництву країни, то хотілося б підкреслити наступне. Ніякі його благі стратегічні і тактичні задуми не здійсняться без реальної всенародної підтримки.
Природно, мріється людині добре тоді, коли вона впевнена в близькому майбутньому. Але,на жаль! Особливо під враженням «касетного» скандалу. Не беруся судити, хто більше правий чи винен, однак вважаю, що публічна поведінка наших політичних лідерів повинна бути більш коректною.
Відрадно зазначити, що в даній ситуації газета «День» була на належній висоті, уникнувши крайнощів в подачі відповідної інформації. Так тримати і в Новому році. Адже міжнародний авторитет молодої незалежної України треба всіляко зміцнювати і гарними справами, і гідними словами, і красивими вчинками.
Здається доцільним частіше публікувати на сторінках «Дня» інтерв’ю з керівниками і відповідальними працівниками міністерств, відомств і громадських організацій, що займаються питаннями міжнародних зв’язків України, а також їх статті. Звичайно ж, необхідно продовжити плідну співпрацю редакції газети з представниками близького і далекого зарубіжжя, відомими вітчизняними і закордонними діячами науки і культури, мистецтва і літератури, спортсменами.
Валентин ШЕРСТЮК, ветеран праці, Харків
2000-й не приніс впевненості у власних силах, можливостях змінити життя власне та країни на краще. Заборгованість по заробітній платі становить 1927 гривень, отримую її лише за червень. Чи треба доводити, що це фундаментальний чинник буття?
Найбільш важливим з погляду перспектив і тенденцій у розвитку країни вважаю зникнення журналіста Гонгадзе, безпрецедентно антигуманне ставлення до родини зниклого та обнародування О. Морозом касетних записів. Позитив закриття Чорнобиля?! Виплата пенсій? Та це ж елементарний моральний обов’язок. Навіщо ці вічні подвиги, ця помпезність, квіти, сльози, чорні пов’язки? ЧАЕС давно треба було закрити.
Сподіваюся, у 2001-му році завершиться моя судова справа «Про образу честі й гідності, переслідування та чинення тиску на журналіста», яка триває з грудня 1999 р.
— Що здійснити Президентові? Стати обіцяним новим Президентом.
— Парламентарям. Писати закони не під свій бізнес чи кланові інтереси.
— Урядові. Дайте людям стабільні робочі місця і платню. Це — найголовніші реформи. Дайте людям вудилище, а не кидайте їм рибину.
— Нашим ЗМІ. Дайте людям аргументовану і всебічну ІНФОРМАЦІЮ.
Не мріяв і не мрію. Безнадійно, бо позбавлений засобів здійснення мрій.
А «Дню»-2001 так тримати.
Більше навідуватися у провінцію, безпощадного аналізу нашого життя.
З Новим роком та Різдвом Христовим!
Мирон Михайлович МЕЛЬНИК, завідувач відділу газети «Голос Опілля», м. Рогатин, Івано-Франківська обл.
Думаю, що так — приніс. У мене є принцип: ти не повинен сподіватися ні на кого, крім самого себе. Нам треба завжди пам’ятати, що на чужі сили сподівається лише безвільна людина, а безвільну людину успіх супроводжує нечасто. Перемога взагалі можлива тільки як діяння найперемагаючого, його волі, його розуму, його дій. Якщо ми, мешканці України, не зможемо піднятися вище за самих себе, якими ж ми будемо нікчемними! Інакше кажучи, невпевненість у власних силах, в можливості зробити своє життя кращим — це болісний ворог людського щастя. Давайте уважно розглянемо причину наших незадоволень і ми побачимо, що вони більшою частиною випадків відбуваються через нерішучість, через невіру у власні сили.
Найбільш значуща позитивна подія, на мій погляд, полягає в тому, що ми тепер маємо відповідальну владу в уряді. Можливо, це не всім подобається, і це не дивно, але особисто мене задовольняє. Чому? Судіть самі — рік тому третина національного бюджету виконувалася за бартерною схемою. Зараз же весь бюджет до копійки йде в грошовій формі.
А тепер про сумне — про те, що «закопує» наші перспективи. Мова піде про демографічну ситуацію, серйозність якої, її вплив на благополуччя країни, держави, товариства, усвідомлюють ще далеко не всі. Давайте міркувати розсудливо. Чи можуть бути райдужні перспективи у країни, де щорічно відбувається прогресуюче зменшення населення? І з цією сумною тенденцією, на жаль, сперечатися не доводиться.
Президенту України. Кінцевою метою тих, хто володіє найвищою владою, повинне бути сприяння соціальній співпраці. Наближається 10 річниця з дня проголошення Україною своєї незалежності. І я дуже хотів би, щоб Президент видав Указ про проведення в честь цієї дати не звичного ритуального урочистого засідання у Палаці культури «Україна», а великого всенародного свята на головному стадіоні країни з обов’язковим показом по телебаченню. Незалежність — це ідея, яка об’єднує народ.
— Парламенту треба розробити і ухвалити Закон України «Про захист права на приватне життя». Право індивіда організовувати своє особисте життя за власним розсудом в цивілізованих країнах вважається одним з найважливіших особистих немайнових прав. У нас же ще не розроблені в повному об’ємі законодавчі обмеження, забороняючі вторгнення в приватне життя.
— Уряду. Нових методів проведення реформ, жорсткості, підвищення дисципліни. Напевно, непопулярних рішень, які необхідні для виходу з кризи. Сподіваюся, що з’являться розумні урядові рішення щодо підтримки вітчизняних товаровиробників.
Ще я вважаю, що уряд повинен обов’язково розробити програму «Зайнятість населення». Зайнятість і управління — ось ті точки опори, які в кінцевому результаті дозволять вирішити наші внутрішні проблеми.
— Засобам масової інформації. Мрію про те, щоб журналісти в Новому році поменше захоплювалися маніпуляцією суспільної свідомості. Вербувати до своєї віри не треба, набагато важливіше створити джерело діалогу в нашому розколотому суспільстві. Чому віддати перевагу — особиста справа кожного.
— Керівнику нашого підприємства потрібно в 2001 році побоюватися непотрібних нововведень — особливо, якщо вони не продиктовані здоровим глуздом.
У 2000 році поринав у мрії так само, як і раніше. З досвіду свого життя, мабуть, маю право сказати: мрія, реальна, а не примарна, є рівновагою розумних бажань і можливостей їх задоволення, хіба не так?
Сердечно вітаю колектив «Дня» з Новорічними і Різдвяними святами!
Бажаю всім успіху, щастя, здоров’я. Ну, і звичайно ж, постійного зростання авторського активу і розширення кола читачів популярної газети. Якщо зроблене буде подобатися, вважайте, що вдалося.
Як нові теми, ідеї на 2001 рік хотів би запропонувати редакції заслуговуючий, на мій погляд, суспільного інтересу, ряд проблем:
— Джерела соціальної енергії, необхідні для розвитку України.
— Народна мораль: як ми її розуміємо?
— А ви кому б поставили сьогодні пам’ятник?
— В чому сьогодні полягає відповідальність українських політиків?
— Чи гiдна Україна кращої долі і від кого це залежить?
Юрій Васильович КИЛИМНИК, кандидат філософських наук, Київ
Моїй Україні на межі тисячоліть я б хотів побажати злагоди і миру між усіма політичними силами і верствами народу, єдності в досягненні мети.
2000-й рік додав упевненості у власних силах, у можливостях зміни життя особистого і всього народу на краще.
Найбільш важливими подіями 2000-го року вважаю:
— здійснення з ініціативи Президента України Л. Кучми реформ аграрного сектора економіки;
— створення більшості (хоч і не стійкої) у Верховній Раді;
Як журналіст-пенсіонер, у 2000-му році в числі інших колег Рівненщини виборов звання «Кращий журналіст року» в масштабі області, а острозька газета «Життя і слово» відзначена у двох номінаціях. Сподіваюсь і у 2001-му році внести свій творчий вклад у підвищення ролі районки у житті трудівників міста Острога і району в сучасних умовах.
Як на мене, у 2001-у році:
— Президентові слід наполегливіше консолідувати всі гілки влади, здорові сили суспільства, більш рішуче і послідовно розв’язувати задекларовані у післявиборній програмі завдання зі всебічного розвитку України, піднесення її ролі та авторитету на міжнародній арені;
— Парламентові нарешті стати згуртованим, працездатним, справді законодавчим органом незалежної держави.
— ЗМІ мають виражати національні інтереси України та її народу, нести своїм читачам, слухачам і глядачам правду, об’єктивну інформацію.
— моєму редактору бажаю більш успішно розв’язувати фінансово-матеріальні проблеми функціонування газети.
Іван ТКАЧ, м. Острог, Рівненська область
У 2000 році я знову через 12 років після школи поставив собі запитання — ким бути? Усі негаразди зміни життєвого шляху не раз ставили мене на межу відчаю. Мій стан дуже часто окреслювався словами з Псалтиря: «Кожна людина говорить неправду» (Пс.115). Важко бути ідеалістом, особливо коли тебе оточують реалісти. Неможливо здійснити намічене, як не знаходиш на обраній дорозі дороги, або ж коли твій біль болить тільки тобі.
Дуже важливим є зафіксова не зростання на кілька відсотків промислового виробництва. Пам’ятаю, як чотири-п’ять років тому таку ж інформацію подала Польща. У них це сприймалося як справжня сенсація та реальна надія на краще.
У 2001 році я хочу розпочати навчання у духовній семінарії (мабуть, заочно), а також сподіваюсь прийняти дияконські свячення.
Якщо підтвердиться правда аудіозаписів, я бажав би Президенту, щоб він з більшою ревністю підтримував дії уряду і більш коректно взаємодіяв з Верховною Радою. Як би там не було, але парламент обраний народом, і отже, бодай теоретично, ототожнюється з ним.
Парламенту бажаю успішної законотворчості, єдності — хоча б у межах блоків.
Уряду слід продовжувати реформи, особливо стимулювати утворення і розвиток невеликих підприємств, міні-заводів у малих містах, райцентрах, де дуже важко знайти оплачувану роботу.
Хотілося б, щоб ЗМІ подавали інформацію з різних джерел і різних точок зору. Мені особисто імпонує теза: «Редакція не завжди поділяє точку зору авторів матеріалів».
Керівнику підприємства бажаю розширювати виробництво, старанно вивчати і використовувати особисті якості людей у виробничому процесі, працювати для себе, для людей і для України.
Дещо менше. Реальність, як правило, є не стільки далекою, як іншою, ніж наші мрії.
Газеті «День» бажаю у 2001 році нових читачів. Хотілося б, щоб «День» частіше звертав увагу на життя регіонів, аж до невеличкого міста чи села. Дуже вдячний «Дню» і особисто пані Кларі Гудзик за статті на історичну і релігійну тематику. Сподіваюся на продовження цих тем. Зокрема, хотілося б, щоб увага приділялася не тільки досвіду і діяльності Католицької і Протестантської церков, але і Православної церкви.
Щодо нових рубрик, мені здається, що доброю була б постійна інформація про життя колишніх союзних республік. Зважаючи на те, що багато з нас має там своїх родичів, ці країни нам близькі.
Микола Миколайович БОГУСЛАВСЬКИЙ, Черкаська обл.
2000 рік закінчується! Вдруге проводжаємо тисячоліття! Нове третє тисячоліття буде кращим від попереднього третього тисячоліття, того, що зустрічали минулого року, того, що міленіум. Якщо навіть комп’ютери витримали такі хронокатаклізми, то вже нам ніщо й ніхто не завадить перелетіти бар’єр тисячоліть. Після Різдв (чи Різдвів?) почнеться нове життя.
Тим більше, що маємо не тільки те, що маємо, а й важливі події та тенденції ювілейного року. Наприклад, не було виборів. Зате був яскравий і молодіжний, як оновлений канал ICTV, референдум. А попереднього року — навпаки: референдумів не було, зате були вибори. Чим не тенденція? Або ще таке: закрили Чорнобильську АЕС. Хоча її, як і тисячоліття, вже кілька разів «проводжали», але тільки тепер таки провели. Дивні паралелі. Та й тенденції не надто зрозумілі, бо масштаб — космічний. Правда, лікарі кажуть, що Чорнобиль нас не полишить так раптово, як міленіум, але, мабуть брешуть, бо в «ящику» сказали чітко й ясно: «за- кри-ли». Ще потім говорили про відвернену загрозу та ще про щось.
На цьому космічність, містика, кабалістика, магія числа 3,14... та інші наративи не скінчилися. Мов у геніальному романі, наметові містечка на майдані Незалежності окільцювали ціле десятиріччя. Така собі рамочна композиція. Тільки от другого разу, перед фіналом, за містечком спостерігає з географічного стовпа мракобісний Архистратиг Михаїл, котрого наш релігійний народ лагідно називає «Бетмен». Тенденції? Спитайте в Гофмана. Чи в Булгакова.
А серед владно-медійної еліти — повне масонство. Як каже Лапікура, ви розумієте, про що я. Навіть факти боюся наводити — самі тенденції. Пам’ятаю-бо про долю адміністратора Варенухи, який збирався розв’язувати космічні проблеми.
Краще звернемося до того, що мають «здійснити» під час нової епохи:
— Президент країни — навчитися говорити з сурдоперекладом.
— Парламент країни — навчитися розуміти сурдопереклад.
— Уряд країни — навчити парламент країни розуміти сурдопереклад.
— ЗМІ — подобрішати (взірець — ICTV).
— Керівництво мого підприємства (учбового закладу) — з’ясувати, учбовий заклад це чи підприємство.
І, ясна річ, 2000 року ми всі мріяли ще більше, ніж раніше. Бо наше життя в усіх своїх проявах нещадно розгромило банальну й нецікаву арістотелеву логіку. Усі розрахунки виявилися пустою забавою, ще страшніше далекою від життя, ніж інтелігенти від народу. А якщо нічого розраховувати, то залишається тільки мріяти. Ну, й, звісно, привітати всіх і вся з Новим роком і побажати любові, кохання (кому що до вподоби). Адже закохана Івшина краще редагує свою газету, ніж холодна Івшина. Аукціон закоханого Хвостіва смішніший. Закохана Лігачова уважніше, ніж завжди, вивчає творіння наших «телемайстрів». Сповнений любові Портніков не так тужить за рідними політичними реаліями, а якщо закохається та людина, від якої залежить розповсюдження газети, то «День» можна буде купити не тільки в Києві та не тільки позавчорашнє число. Хоча поки що та людина, здається, не закохана, а лише трохи фліртує.
Бо саме любов як велика аномалія може допомогти існуванню чи появі інших аномалій — чесності та якості. А ще любов не залежить від дат. Їй що міленіум, що день міліції — однаково. Не коти ж ми — за календарем кохатися!
Олег КОЦАРЕВ, студент, Харків
2000 рік був для мене дуже активним і цікавим. За цей рік мені вдалося змінити декілька місць роботи. Адже треба жити, годувати дітей. Не кожний день все гладко і добре, буває навпаки. Але треба терпіти, інакше не можна. Так хочеться і грошей побільше, щоб не жити в убогості, щоб вистачало і платити за квартиру, за телефон, і холодильник щоб не був пустим. Упевненості в своїх силах мені цей рік приніс багато, але ще більше впевненості в тому, що хтось хоче мені допомогти в моєму нелегкому житті, нехай і йому світить щастя в дорозі. —
У 2001 р. я сподіваюся, що моє життя піде «білою смугою».
— Парламенту бажаю приймати побільше законів і втілювати їх у життя.
— Уряду — звертати більше уваги на простих людей, яким дуже важко живеться.
— ЗМІ — займатися просвітництвом населення та якнайчастіше висвітлювати події, що відбуваються в світі, а не тільки в Україні.
У 2000 році я стала менше мріяти. Дивишся в небо — бачиш зірки, а вони такі холодні, що стає страшно від цього. І ти з радістю згадуєш, що живеш на Землі, такій м’якій і теплій, милій, рідній планеті. І твоє життя залежить тільки від тебе, і ніхто не принесе тобі на долонях радість, поки ти не встанеш на ноги і не зробиш перший крок назустріч своїй долі.
Хотілося б, щоб була невелика рубрика — «Запитуєте — відповідаємо», щоб читач міг спитати і отримати відповідь.
