21 січня у Національній опері України відбулася прем'єра балету Ігоря Стравінського «Жар-птиця» (режисер- постановник Віктор Литвинов, сценографія і костюми Марії Левитської).
У залі здебільшого зібралися балетомани та музична громадськість Києва. Можна сказати, що політичний бомонд і держчиновники нову роботу театру дружно проігнорували. Певно, їх усіх більше цікавив розвиток дії п'єси, яка нині розігрується на парламентській сцені. Ті ж, хто все-таки прийшов на спектакль, були винагороджені і зачаровані чудовою музикою Ігоря Стравінського. У першому відділенні артисти показали одноактний балет «Поцілунок феї» (постановка Олексія Ратманського). Робота, що вже зайняла своє почесне місце у репертуарі театру, вирізняється граничною музичністю і відточеною хореографією, поставленою у західному стилі.
Та публіка із нетерпінням чекала другого відділення — власне прем'єри. По тому, як Віктор Литвинов нервово курив одну сигарету за іншою, було видно, що й хореограф помітно хвилюється... «Жар-птиця» давно стала класикою. Після гучного успіху 26 червня 1910 року на сцені Паризької опери під час «Російських сезонів» почався тріумф слов'янської казки, блискуче поставленої Михайлом Фокіним. Різні класичні і модерн-трупи інтерпретували «Жар-птицю». На київській сцені вона поставлена уперше. Лунають перші акорди, піднімається завіса, і ми потрапляємо у темне царство Кощея Безсмертного (Артем Дацишин), що ліниво ширяє над сценою. Життя нудне. Здається, що час зупинився. Урізноманітнити існування можуть лише інтриги або ж раптова закоханість. Украдена Дівчина-краса, відкинувши домагання Кощея, стає заручницею його злих чар, перетворившись на дивовижну Жар-птицю. Тільки любов Івана-царевича дозволяє зняти прокляття Кощея. Багато режисерів намагалися знайти своє, нове рішення «Жар-птиці». Дуже оригінальними і несподіваними роботами стали постановки метра сучасного балету Моріса Бежара та одного з найпопулярніших і перспективних хореографів Європи Анжелена Педжокажа. Їхня заслуга у тому, що вони зуміли дуже тонко і точно розкрити казкову стихію музики композитора. Віктор Литвинов експериментує за мотивами «Жар-птиці» не завжди вдало, але, безумовно, цікаво. Є цікаві концептуальні ходи. Скажімо, метаморфоза Кощея, який позбувся чорного костюма, мов своєї шагреневої шкіри, викликала жвавий відгук у залі. Можна сперечатися з постановником, чи треба було відмовлятися від фокінського доробку. Тим більше, що його за крихтами відновив Андріс Лієпа, знявши однойменний фільм, у якому брали участь наші українські танцівники Тетяна Білецька та Віктор Яременко. Втім, добре справилися з поставленими Литвином завданнями і Тетяна Голякова (Дівчина-краса і Жар-птиця) та Леонід Сарафанов (Іван-царевич). Та ще потрібно «відшліфувати деталі». Попрацювати над помилками і розставити акценти артистам допоможе балетмейстер-репетитор Алла В'ячеславівна Лагода. Планується, що репетиції відбуватимуться і під час зарубіжних гастролей, які починаються вже 26 січня і триватимуть до березня, коли ми і побачимо спектакль, який вже устоявся. У багатьох, хто прийшов на прем'єру, викликав досаду музичний супровід під фонограму. Оркестранти на чолі з диригентом Володимиром Кожухарем були лише глядачами. Таким чином, нам показали експортний варіант спектаклю.
